Про виселення мешканців з іпотечного житла - КЦС

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду у справі № 752/14946/19 сформулював правовий висновок щодо порядку виселення мешканців з іпотечного житла.

Звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом (частина перша статті 40 Закону України «Про іпотеку»).

Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов`язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги.

Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду (частина друга статті 40 Закону України «Про іпотеку»).

Таким чином законом установлена належна процедура для реалізації права нового власника предмета іпотеки на виселення його мешканців, а саме надсилання останнім письмової вимоги про таке виселення, яка має бути виконана добровільно протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги.

Тобто Закон України «Про іпотеку» передбачає, що відповідна письмова вимога має бути отримана.

При цьому примусове виселення мешканців іпотечного майна здійснюється на підставі рішення суду тільки тоді, якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, тобто не виконують положення отриманої ними письмової вимоги.

КЦС ВС скасував рішення суду апеляційної інстанції у цій справі та вказав, що апеляційний суд у порушення вищевказаних положень закону не перевірив чи надав відповідач належні та допустимі докази направлення позивачу та отримання ним вимоги про добровільне звільнення спірної квартири, що було передбачено положеннями закону.

Адже у разі відмови виселення з предмета іпотеки у добровільному порядку, примусове виселення іпотекодавця могло бути здійснено лише на підставі відповідного судового рішення.

Отже, апеляційний суд у порушення закону не вказав, чи направлена відповідна вимога про добровільне звільнення квартири позивачем, чи виконав останній її у добровільному порядку, чи ухвалювалося судове рішення про примусове його виселення зі спірної квартири.

Крім того, апеляційний суд у порушення вищезазначених вимог закону не врахував, що у разі набуття іпотечного майна не за кошти, отримані за договором позики, і на нього звертається стягнення в позасудовому порядку, то за умови якщо мешканці відмовляються добровільно звільняти житлове приміщення виселення цих осіб має відбуватися на підставі рішення суду відповідно до положень статті 40 Закону України «Про іпотеку» та частин першої-третьої статті 109 ЖК України.

З повним текстом постанови КЦС ВС у зазначеній справі можна ознайомитися за цим посиланням.