Рішення про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні та вирок суду у цій частині підлягають оскарженню виключно у кримінальному судочинстві - ККС

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду у справі №344/2364/19 сформував правовий висновок щодо права третьої особи, яка не є учасником кримінального провадження, на оскарження вироку.

ККС ВС у цій справі вказав, що одним із учасників кримінального провадження є третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт (п. п. 25, 26 ч. 1 ст. 3 КПК України). У ст. 64-2 КПК України визначається зміст і процесуальний статус третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, якою може бути будь-яка фізична або юридична особи.

Водночас, в останньому абзаці ч. 7 ст. 173 КПК України передбачено, що треті особи мають право оскаржити судове рішення щодо арешту майна.

Суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.

Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові (ч. 4 ст. 174 КПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 393 КПК України апеляційну скаргу мають право подати у тому числі фізична або юридична особа - у частині, що стосується її інтересів під час вирішення питання про долю речових доказів, документів, які були надані суду; третя особа - у частині, що стосується її інтересів під час вирішення питання про спеціальну конфіскацію; інші особи у випадках, передбачених цим Кодексом.

У разі, якщо арешт на майно накладено у порядку, передбаченому КПК України, особа, яка вважає, що такими діями порушено її право власності, навіть за умови, що вона не є учасником кримінального провадження, має право оскаржити такі дії та звернутися до суду про скасування арешту лише у порядку кримінального судочинства. Такий порядок захисту прямо передбачений нормами КПК України і є ефективним. Разом із тим чинним цивільно-процесуальним законом не передбачена можливість такого захисту в порядку цивільного судочинства.

У цьому кримінальному провадженні заявниця звернулася з апеляційною скаргою на вирок щодо її колишнього чоловіка у частині рішення щодо арешту майна, накладеного з метою забезпечення конфіскації майна як обов`язкового додаткового покарання, передбаченого санкцією ч. 3 ст. 368 КК України, за якою його було засуджено. В апеляційній скарзі вона стверджувала, що арешт накладено необґрунтовано, оскільки майно не належить обвинуваченому, а є її особистою власністю.

Проте усупереч вищенаведеним положенням кримінального процесуального закону суд апеляційної інстанції, незважаючи на те, що вирок у частині рішення щодо арешту майна стосується прав та інтересів заявниці, ухвалив повернути їй апеляційну скаргу як особі, яка не має права її подавати, безпідставно зазначивши, що викладені у скарзі вимоги підлягають вирішенню у порядку цивільного судочинства.

ККС ВС скасував ухвалу апеляційного суду у цій справі, призначив новий розгляд справи у суді апеляційної інстанції, оскільки рішення апеляційного суду про повернення апеляційної скарги третьої особи є передчасним, а допущені судом порушення вимог кримінального процесуального закону істотними, що перешкодило постановленню апеляційним судом законного і обґрунтованого судового рішення.

З повним текстом постанови ККС ВС у зазначеній справі можна ознайомитися за цим посиланням.

Рішення про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні та вирок суду у цій частині підлягають оскарженню виключно у кримінальному судочинстві - ККС

Читайте також