Розмір орендної плати не є істотною умовою договору оренди майна, що унеможливлює визнання відсутності договірних правовідносин за обставин, коли недосягнуто згоди щодо розміру орендної плати - КЦС

КЦС ВС скасував попередні судові рішення у справі № 757/18462/21-ц в частині вимог про усунення перешкод у користуванні майном, передав справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції, зробивши такі правові висновки.

Оплатність договору найму (найму житла) має імперативний характер, то сторони такого договору самостійно визначають розмір плати (абз. 1 ч. 1 ст. 762, ч. 1 ст. 820 ЦК України) або буде застосовуватися механізм, передбачений в ЦК України (абз. 2 ч. 1 ст. 762, ст. 632 ЦК України). Плата за користування майном (ст. 762 ЦК України) чи плата за користуванням житлом (ст. 820 ЦК України) є тим критерієм, що дає змогу відрізнити договір найму (найму житла) від договору позички.

Суди попередніх інстанцій вважали, що між сторонами відсутні договірні правовідносини, оскільки вони не погодили таку істотну умову договору найму (оренди), як орендна плата.

Але суди не врахували, що плата за користування майном (ст. 762 ЦК України) є тим еквівалентом, який отримує наймодавець за те, що надав у найм майно. Така плата може виражатися як у грошовій (що загальноприйнято в цивільному обороті), так і в натуральній формі (наприклад, надання послуг наймодавцеві чи виконання робіт). Якщо сторони визначили плату за користування в грошовій формі, то це може бути як фіксований платіж, так і відсоткове значення.

Суди не звернули уваги, що законодавець у ЦК України, не кваліфікує плату за користування майном як істотну умову договору.

Для випадків, коли сторони не домовилися про розмір плати, він визначається з урахуванням: споживчої якості речі; інших обставин, які мають істотне значення. До таких можна віднести, зокрема, рік виробництва речі, її функціональні властивості, розташування речі тощо.

У разі, коли в договорі найму (оренди) не визначений розмір орендної плати, до уваги береться той інструментарій (спосіб визначення плати), що закріпив законодавець у другому реченні ч. 1 ст. 762 ЦК України.

Тому навіть якщо сторони не домовилися про розмір плати в договорі найму (оренди), це не «знищує» такий договір. Суд підкреслив, що договір, і зокрема договір найму (оренди), вчиняється для того, щоб «породити» відповідний результат, а не для того, щоб згодом констатувати його неукладеність, вочевидь, для того, щоб не виконувати обов’язки, які «з’явилися» з такого договору.

Отже, суди зробили помилковий висновок про те, що договір найму (оренди) є неукладеним.

З повним текстом постанови КЦС ВС можна ознайомитися за цим посиланням.