Сфера службової недбалості визначається межами службової компетенції службової особи, колом її повноважень - ККС

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду у справі № 742/3620/21 виснував правову позицію щодо сфери службової діяльності особи, у діянні якої міститься склад службової діяльності ( частини 2 статті 367 КК України).

ККС ВС вказав, що відповідальність за ст. 367 КК України настає лише тоді, коли службова особа була не лише зобов`язана, а й мала реальну можливість діяти відповідним чином.

Така можливість зумовлена об`єктивними (наявність належної охорони товарно-матеріальних цінностей, адекватний обсяг роботи, правомірна поведінка інших працівників тощо) та суб`єктивними факторами (досвід і кваліфікація службової особи, рівень її освіти, тощо).

Для висновку про наявність у діях особи об`єктивної сторони службової недбалості необхідно також встановити, які конкретні обов`язки й у якому порядку вона повинна була виконати в існуючій обстановці.

Так, заоищилися не стпростованими доводи захисника про те, що засуджена не мала реальної можливості виконати обов`язки директора ДП, оскільки у період пред`явленого обвинувачення вона була відсторонена від виконання обов`язків директора наказом НААН №252-к від 01 липня 2020 року. Хоча ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 06 липня 2020 року було й зупинено вказаний наказ про відсторонення засудженої від посади в.о. директора, однак вона не була виконана. Водночас в період вчинення інкримінованого стороною обвинувачення злочину обов`язки директора ДП виконувала інша особа.

Суд апеляційної інстанції, всупереч вказаним вимогам закону, встановивши, що працівники ДП повідомляли засудженій про можливість псування зерна в агрорукавах, не з`ясував, які ж конкретні дії та у якій послідовності остання повинна була виконати для збереження озимої пшениці урожаю 2020 року в обстановці, яка існувала на той час, з урахуванням доказів про те, що складські приміщення для зберігання зерна були переповнені, а також з урахуванням показань засудженої та документів (на які посилалася сторона захисту в апеляційній скарзі), відповідно до яких печатка ДП знаходилася в іншої особи, а отже не виключено, що лише ця особа мала реальну можливість укладати договори про збереження зерна на території іншого підприємства.

З повним текстом постанови ККС ВС можна ознайомитися за цим посиланням.