Щодо добровільного огляду житла та допустимість вилучених під час огляду доказів - ККС

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду у справі №593/1248/16 сформував правовий висновок щодо добровільності огляду житла та допустимості вилучених під час огляду доказів.

Захисник у касаційній скарзі стверджував, що протокол огляду місця події є недопустимим доказом, оскільки сторона обвинувачення не підтвердила належними процесуальними документами правомірності огляду домоволодіння . Також указує, що слідчий не звертався до слідчого судді з клопотанням про надання дозволу на проведення цієї слідчої дії.

ККС ВС константував, що відповідно до ч. 1 ст. 233 КПК ніхто не має права проникнути до житла чи іншого володіння особи з будь-якою метою, інакше як лише за добровільною згодою особи, яка ними володіє, або на підставі ухвали слідчого судді, крім випадків, установлених ч. 3 цієї статті.

Тобто, крім можливості проникнення до житла особи на підставі судового рішення, закон передбачає можливість проникнути до житла також і в разі її добровільної згоди.

ККС ВС зазначив, що надаючи оцінку протоколу огляду місця події, апеляційний суд констатував, що огляд домоволодіння, де проживає засуджений, було проведено на підставі письмової заяви власника.

Водночас суд зафіксував відсутність у матеріалах кримінального провадження самого письмового документа, що містить згоду на проведення огляду місця події, і зазначив, що це не є вирішальним, адже письмова заява є лише одним із можливих способів підтвердження добровільності згоди, але не єдиним.

Крім того, суд підкреслив, що закон не встановлює спеціальних правил для доведення добровільності згоди на проникнення до житла чи іншого володіння.

Питання про наявність та добровільність згоди визначається з урахуванням усіх обставин, за яких відбувалося проникнення, і може підтверджуватися або спростовуватися будь-якими доказами.

Таким чином, апеляційний суд констатував, що власник висловив згоду на проведення огляду, був присутній під час його здійснення та не вніс до протоколу жодних зауважень чи заперечень щодо порядку проведення слідчої дії або вилучення речей. Про порушення його конституційних прав, пов`язаних із недоторканністю житла, він не заявляв ні під час досудового розслідування, ні під час судового розгляду - як у суді першої інстанції, так і в апеляційному суді.

ККС ВС погодився із цими висновками апеляційного суду та вказав, що оскаржуваний захисником протокол огляду місця події відповідає вимогам ч. 1 ст. 233 КПК, слідчу дію проведено за добровільною згодою власника, а тому звернення до слідчого судді з клопотанням не вимагалося.

Зважаючи на наведене, речові докази, зокрема ножі, а також висновок судово-медичного експерта криміналіста, складений за результатами їх дослідження, обґрунтовано визнані допустимими доказами.

З повним текстом постанови ККС ВС у зазначеній справі можна ознайомитися за цим посиланням.