Щодо допустимості доказів у контексті відповідності зібраних доказів вимогам ДСТУ - ККС

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду у справі №522/9890/23 сформулював правову позицію про оцінку доказів і вплив недотримання вимог ДСТУ на допустимість доказів.

ККС ВС у цій справі залишив рішення судів попередніх інстанцій без змін, касаційну скаргу - без задоволення та, відхиляючи доводів сторони захисту про те, що суд під час розгляду справи не встановив, чи відповідають відомості, зафіксовані на диску, вимогам ДСТУ, вказав, що збирання доказів у кримінальному провадженні здійснюється з урахуванням вимог, визначених КПК.

Зокрема, ч. 1 ст. 84 КПК передбачає, що доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя та суд встановлюють наявність або відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Оцінка доказів здійснюється відповідно до положень статей 85-87, 94 КПК, які визначають правила належності, допустимості та достовірності доказів.

Отже, вирішуючи питання щодо дотримання або недотримання вимог ДСТУ, Верховний Суд виснував, що відповідні стандарти не можуть превалювати над положеннями КПК.

Відомості, зафіксовані на диску, який є додатком до протоколу, були отримані у порядку, передбаченому главою 20 КПК.

Таким чином, суди попередніх інстанцій, дотримуючись положень ст. 94 КПК, оцінили докази у цій справі з точки зору належності, допустимості та достовірності, у зв`язку з чим відсутні підстави для висновку про те, що під час оцінки доказів було допущено істотні порушення вимог кримінального процесуального закону.

З повним текстом постанови ККС ВС у зазначеній справі можна ознайомитися за цим посиланням.