Щодо досягнення спільного умислу між співучасниками кримінального правопорушення - ККС

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду у справі №753/19118/19 сформулював правову позицію щодо обставин, які свідчать про досягнення спільного умислу між співучасниками кримінального правопорушення.

ККС ВС у цій справі залишив у силі рішення судів попередніх інстанцій, відмовив у задоволенні касаційної скарги та вказав, що у разі, коли особа усвідомлює, що можливо буде вчинюватися певне кримінально-каране діяння і розуміє свою роль у спільному вчиненні такого діяння із іншою особою, то це є достатніми підставами, які свідчать про досягнення спільного умислу між співучасниками.

До того ж на кримінально-правову оцінку вчиненого не впливає те, що хтось із співучасників вважав, що вчинюється шахрайство, а насправді вчинювався грабіж і, як наслідок, діяння кваліфікуються як грабіж. Помилка особи у юридичній кваліфікації вчиненого жодним чином не впливає на те, що далі відповідне діяння отримає правильну кримінально-правову оцінку з посиланням на положення кримінального закону. Головним є встановлення у вчиненому ознак певного складу кримінального правопорушення, яке інкримінується у конкретному кримінальному провадженні.

У разі спільного вчинення кримінального правопорушення, співвиконавці можуть діяти як послідовно, так і паралельно. Вони можуть розподілити між собою ролі і хтось один або кілька співвиконавців можуть виконувати більшу частину дій, аніж інші. Такий розподіл ролей є частиною попередньої домовленості між особами, або ж може бути скоординований вже у ході вчинення конкретного злочину з урахуванням розвитку подій. Однак дії всіх співвиконавців є спільними і отримують кримінально-правову оцінку із покликанням на кваліфікуючу ознаку, яка вказує на вчинення кримінально-караного діяння у співучасті.

Детальні показання обох потерпілих у кримінальнмоу провадженні дають підстави дійти висновку про злагодженість та послідовність дій засуджених та наявність змови між ними на вчинення грабежів. Поведінка одного співучасника вказує на те, що йому була відведена роль фізичної присутності для підсилення тих погроз, які висловлював інший співучасник.

З повним текстом постанови ККС ВС у зазначеній справі можна ознайомитися за цим посиланням.