Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі №400/4428/24 сформував правовий висновок щодо компенсації чергувань у вихідні та святкові дні.

Спір у цій справі виник у зв`язку з неоплатою позивачу як посадовій особі органу місцевого самоврядування (Управління з надзвичайних ситуацій) роботи у вихідні та святкові дні в період з травня 2013 року по березень 2019 року.

Як установили суди попередніх інстанцій, позивач на підставі наказів начальника у зазначені вихідні та святкові дні був залучений до чергувань з метою підвищення оперативної готовності за місцем розташування Управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення м. Миколаєва.

Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позивач не має права на отримання компенсації за роботу у визначені вихідні та святкові дні відсутні, оскільки він був залучений саме до чергування, а не до виконання своїх безпосередніх трудових обов`язків за основним місцем роботи.

Суди вказали, що згідно з положеннями розділу 3 Колективного договору та пункту 27 Правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників Управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення, чергування у вихідний день не підлягає оплаті, а за нього надається відгул.

Посилання позивача на те, що він не отримував відгулів суди відхилили через ненадання доказів відмови відповідача у їх наданні.

У касаційній скарзі позивач заперечує правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права. Він наголошує, що обов`язки чергового за своїм змістом збігаються з його посадовими обов`язками, визначеними посадовою інструкцією. Крім того, вказує, що подання заяви про надання іншого дня відпочинку, є правом працівника, а не обов`язком.

КАС ВС скасував рішення судів попередніх інстанцій у цій справі та вказав, що Правові гарантії перебування на службі в органах місцевого самоврядування визначає Закон № 2493-III. Зазначений Закон не врегульовує питання виплати компенсації за роботу у вихідні та святкові дні. Тому в цій частині відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2493-III підлягають застосуванню положення Закону України «Про державну службу».

Закон України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-XII, який діяв до 01 травня 2016 року, у частині другій статті 20 визначає, що державний службовець може бути залучений до роботи у вихідні, святкові та неробочі дні лише для виконання невідкладної і непередбаченої роботи та з наданням компенсації за таку роботу відповідно до чинного трудового законодавства.

Закон України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VІІІ, який діє з 01 травня 2016 року, у частині четвертій статті 56 встановлює, що державний службовець може бути залучений до роботи понад установлену тривалість робочого дня, а також у вихідні, святкові та неробочі дні, у нічний час лише для виконання невідкладних або непередбачуваних завдань, з повідомленням виборного органу первинної профспілкової організації (за наявності), та наданням грошової компенсації у розмірі та порядку, визначених законодавством про працю або протягом місяця відповідних днів відпочинку за заявами працівників.

Відповідно до положень статей 72, 107 КЗпП України робота у вихідний день компенсується наданням іншого дня відпочинку або у грошовій формі у подвійному розмірі, а робота у святковий і неробочий день оплачується у подвійному розмірі. На бажання працівника, який працював у святковий і неробочий день, йому може бути наданий інший день відпочинку.

Таким чином, чинне на час існування спірних правовідносин законодавство встановлює для посадових осіб місцевого самоврядування чіткі гарантії: у випадку залучення їх до виконання невідкладної та непередбаченої роботи у вихідні, святкові чи неробочі дні вони мають право на отримання грошової компенсації у подвійному розмірі або надання іншого дня відпочинку.

Згідно з пунктом 27 Правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників Управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення чергування визначено як знаходження посадової особи на службі за розпорядженням керівника у вихідні, святкові та неробочі дні для оперативного вирішення невідкладних питань.

Тобто, чергування у розумінні цих Правил є фактичним виконанням посадовою особою невідкладної роботи у вихідні, святкові та неробочі дні, яка згідно з трудовим законодавством має бути компенсована працівнику.

Пунктом 27 Правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників Управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення чергування передбачено, що чергування у вихідні і святкові дні компенсується наданням відгулу тієї ж тривалості. Відгул надається безпосередньо після вихідного дня, в який проводилась робота, або в інший день протягом 10 днів.

При цьому підпунктом 3.1.8 пункту 3.1 Розділу 3 «Трудові відносини» Колективного договору встановлено зобов`язання Управління надавати працівникам, які залучаються до роботи у вихідний день - 1 календарний день відпустки за кожне чергування.

Отже, відповідно до умов внутрішніх нормативних актів Управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення, у разі залучення його посадових осіб до виконання невідкладної роботи у вихідні чи святкові дні, останнє зобов`язане компенсувати працівникам таку роботу наданням 1 календарного дня відпустки за кожне чергування.

Разом з тим, як зазначав позивач, та не заперечувалося відповідачем, чергування в окреслені цим позовом вихідні та святкові дні позивачу шляхом надання 1 календарного дня відпустки за кожне чергування не були компенсовані відповідачем.

КАС ВС зауважив, що невиконання відповідачем обов`язку щодо надання позивачу відпустки за дні чергування не виключає його обов`язок компенсувати таке чергування у вихідні та святкові дні іншим чином - виплатою грошової компенсації у відповідному розмірі.

Аргументи відповідача, з яким погодилися суди попередніх інстанцій, про те, що чергування не підлягає оплаті, а за нього згідно з Колективним договором надається відгул, є безпідставними, оскільки законодавство, чинне у період існування спірних правовідносин, встановлювало обов`язок роботодавця компенсувати залучення працівників органів місцевого самоврядування до невідкладної та непередбаченої роботи у святкові й вихідні дні шляхом надання іншого дня відпочинку або виплатою грошової компенсації у подвійному розмірі.

Умови Колективного договору не можуть звужувати чи погіршувати обсяг гарантій, визначених законом, та нівелювати гарантії, встановлені державою.

Посилання судів попередніх інстанції інстанцій на те, що позивач не порушував питання щодо оплати праці чи надання відгулів за вказані дні чергування є також необґрунтованими, оскільки обов`язок забезпечити працівнику відпочинок або оплату за роботу у вихідні та святкові дні покладено саме на роботодавця, а не працівника.

КАС ВС з огляду на наведене правове регулювання та встановлені судами обставини, констатував, що позивач має право на отримання компенсації за роботу у визначені у позові вихідні та святкові дні.

З повним текстом постанови КАС ВС у зазначеній справі можна ознайомитися за цим посиланням.