Щодо невручення обвинуваченому пам’ятки та нероз’яснення прав і обов’язків як порушення права на захист - ККС

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду у справі №753/23649/23 сформував правовий висновок щодо невручення обвинуваченому пам’ятки та нероз’яснення прав та обов’язків як порушення права на захист.

За обставинами справи захисник у касаційній скарзі, окрім іншого, зазначив про порушення права обвинуваченого на захист під час розгляду справи в місцевому суді, оскільки йому не було надано пам`ятки про права та обов`язки і не роз`яснено їх.

ККС ВС скасував рішення судів попередніх інстанцій у цій справі та вказав, що відповідно до
ч. 1 ст. 20 КПК України, обвинувачений має право на захист, яке полягає у наданні йому можливості надати усні або письмові пояснення з приводу обвинувачення, право збирати і подавати докази, брати особисту участь у кримінальному провадженні, користуватися правовою допомогою захисника, а також реалізувати інші процесуальні права, передбачені цим Кодексом.

Суд зобов`язаний роз`яснити підозрюваному, обвинуваченому його права та забезпечити право на кваліфіковану правову допомогу з боку обраного ним або призначеного захисника.

У випадках, передбачених цим Кодексом та/або законом, що регулює надання безоплатної правової допомоги, підозрюваному, обвинуваченому правова допомога надається безоплатно за рахунок держави.

Пунктом «с» ч. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд. Право на захист закріплено у ст. 59 і п. 6 ст. 129 Конституції України.

З огляду на положення ст. 7 КПК України кримінальне провадження за формою і змістом повинно відповідати його загальним засадам, у тому числі такому, як забезпечення права на захист, що належить до загальновизнаних принципів міжнародного права й розглядається як необхідна умова забезпечення права на справедливий судовий розгляд.

За правилами п. 2 ч. 3 ст. 42 КПК України підозрюваний, обвинувачений має право бути чітко і своєчасно повідомленим про свої права, передбачені цим Кодексом, а також отримати їх роз`яснення.

Незабезпечення обвинуваченому можливості особисто обстоювати свої інтереси у кримінальному провадженні всіма допустимими засобами і способами або обмеження його можливості скористатися правовою допомогою захисника є істотним порушенням кримінального процесуального закону, що тягне за собою безумовне скасування вироку чи ухвали.

Як убачається з матеріалів провадження, суд першої інстанції не виконав вимоги ст. 345 КПК України, оскільки не перевірив питання щодо вручення обвинуваченому пам`ятки про його права та обов`язки, а головуючий не з`ясував, чи зрозумілі обвинуваченому його права та обов`язки, і в разі необхідності не роз`яснив їх.

Указане підтверджується як журналом судового засідання, так і звукозаписом, збереженим на носії інформації, де зафіксовано перебіг судового процесу в суді першої інстанції від 11 січня 2024 року.

З огляду на викладене, судовий розгляд відбувся з істотним порушенням кримінального процесуального закону, а саме було порушено право засудженого на захист.

Апеляційний суд не звернув уваги на вказані порушення вимог закону та не виправив їх.

Зважаючи на допущене судом першої інстанції істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, колегія суддів касаційного суду не вбачала підстав для надання оцінки іншим доводам касаційної скарги захисника, оскільки вони мають бути предметом перевірки місцевого суду.

З повним текстом постанови ККС ВС у зазначеній справі можна ознайомитися за цим посиланням.