Щодо обов'язку відшкодування витрат на лікування потерпілої внаслідок злочину особи - КЦС

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду у справі №308/1463/19 сформував правовий висновок щодо обов'язку особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, відшкодувати витрати на лікування потерпілої особи.

За обставинами справи апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції та відмовив у задоволенні позову прокурора про відшкодування закладу охорони здоров'я витрат на лікування особи, потерпілої від кримінального правопорушення.

Апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що цивільно-правова відповідальність на момент вчинення ДТП була застрахована страховою компанією з лімітом відповідальності за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю у розмірі 200 000 грн.

Ураховуючи, що ліміт відповідальності страховика є достатнім для відшкодування шкоди (витрат на лікування потерпілої особи ), які поніс заклад охорони здоров`я у розмірі 38 366 грн, завданої з вини засудженого, апеляційний суд вважав, що витрати на лікування потерпілої має відшкодувати страхова компанія шляхом виплати закладу охорони здоров`я відповідного страхового відшкодування.

КЦС ВС скасував рішення апеляційного суду та вказав, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про те, що витрати на лікування потерпілої має відшкодувати страховик, з огляду на таке.

Метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 цього Закону).

Згідно зі статтею 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до пункту 22.1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Ураховуючи викладене, сторонами договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам (потерпілим) унаслідок скоєння ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу.

Отже, витрати лікувального закладу на лікування потерпілого від злочину не можуть бути відшкодовані за договором обов`язкового страхування страховою компанією.

Отже, суд апеляційної інстанції, вирішуючи позов прокурора, неправильно застосував положення статті 1206 ЦК України, що призвело до неправильного висновку про відсутність підстав для відшкодування особою, яка вчинила злочин витрат закладові охорони здоров`я на лікування потерпілої від цього злочину.