Перейти до основного змісту
Українське Право
Головна Практика Судова практика Щодо обов'язку військової частини інформувати військовослужбовця про суму нарахованого та виплаченого грошового забезпечення та правову природу грошового атестату - КАС

Щодо обов'язку військової частини інформувати військовослужбовця про суму нарахованого та виплаченого грошового забезпечення та правову природу грошового атестату - КАС

· 22:02
Щодо обов'язку військової частини інформувати військовослужбовця про суму нарахованого та виплаченого грошового забезпечення та правову природу грошового атестату - КАС
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адмінстративного суду у справі №580/9034/24 сформував парвовий висновок щодо обов'язку військової частини інформувати військовослужбовця про суму нарахованого та виплаченого грошового забезпечення.

За обсатвинами справи позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправними дій військової частини щодо встановлення йому з 29.03.2022 розміру грошового забезпечення, виходячи з посадового окладу та окладу за військове звання, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13. 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 та щодо переархунку грошового забезпечення. Суд першої інстанції частково задовольнив позовін вимоги, а в частині вимог за період з 19.07.2022 по 15.05.2023, залишив позов без руху та встановив позивачеві строк для надання заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду за вказаний період з обґрунтованими доказами на її підтвердження. Вказане рішення залишив у силі суд апеляційної інстанції.

У касаційній скарзі представник позивача зазначив, що в оскаржених судових рішеннях суди першої та апеляційної інстанцій пов`язують початок перебігу строку звернення до суду з датою ознайомлення позивача з грошовим атестатом, проте такий висновок зроблений на основі неповного з`ясування обставин справи та не ґрунтується на доказах. Грошовий атестат містить лише числові вирази видів грошового забезпечення за період з 01.05.2023 по 15.05.2023, тим більше, у ньому не вказано, яка розрахункова величина була взята за основу при обчисленні посадового окладу та окладу за військовим званням.

На думку позивача, датою, коли він отримав достовірну інформацію про нарахування грошового забезпечення за спірний період та дізнався про порушення свого права на оплату праці, є 29.08.2024 - день отримання відповіді військової частини на свій запит.

КАС ВС скасував рішення судів попередніх інстанцій у частині позовних вимог, направив справу у цій частині для продовження розгляду до суду першої інстанції та зазначив, що спірним є питання дотримання позивачем строку звернення до суду з цим позовом у частині вимог щодо порушення відповідачем законодавства про оплату праці та невиплата в повному обсязі належного позивачу грошового забезпечення за період з 19.07.2022 по 15.05.2023.

Верховний Суд у постанові від 25.04.2023 у справі №380/15245/22 сформував висновок щодо строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці військовослужбовців, відповідно до якого, вирішуючи питання про те, якою нормою закону слід керуватися при розгляді цієї справи, Суд, зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, наголошує, що положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п`ятою статті 122 КАС України.

Для обчислення строку, передбаченого статтею 233 КЗпП України в редакції Закону №2352-IX, обставина завершення карантину підлягає обов`язковому врахуванню, проте ключовим для визначення початку відліку строку є день, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права (частина перша), або день отримання працівником письмового
повідомлення про суми, нараховані та виплачені при звільненні (частина друга).

Дійшовши висновку щодо пропуску позивачем строку звернення до суду з позовом у частині вимог за період з 19.07.2022 по 15.05.2023, суди попередніх інстанцій пов`язали початок обчислення тримісячного строку, передбаченого частиною першою статті 233 КЗпП України, з днем ознайомлення позивача з грошовим атестатом від 15.05.2023 №4051, а саме: 15.05.2023.

У контексті зазначених висновків судів першої та апеляційної інстанцій КАС ВС виснував про таке.

За приписами пункту 11.1 Правил організації фінансового забезпечення військових частин, установ, організацій Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту (додаток до наказу Міністерства оборони України від 22.05.2017 №280 (у редакції наказу Міністерства оборони України від 22.04.2021 №104) грошовий атестат видається військовослужбовцю військовою частиною, в якій він перебуває на грошовому забезпеченні, зокрема, у випадку вибуття до нового місця служби (навчання) з виключенням зі списків особового складу військової частини.

Форма грошового атестата встановлена додатком 16 Правил та передбачає відображення в атестаті всіх складових грошового забезпечення військовослужбовця, які йому нараховані та виплачені у день виключення зі списків особового складу військової частини.

Отже, грошовий атестат за своєю правовою природою є документом про остаточний розрахунок військової частини з військовослужбовцем у день його виключення зі списків особового складу військової частини та підтверджує виплату належних йому складових грошового забезпечення саме на цей день, водночас грошовий атестат не містить інформацію про нараховані та виплачені суми грошового забезпечення з розшифровкою за його складовими за минулі періоди служби.

Як убачається зі змісту грошового атестата від 15.05.2023 №4051 цей документ відображає суми складових грошового забезпечення позивача, фактично виплачені йому станом на 15.05.2023, однак не містить жодних відомостей про нарахування та виплату грошового забезпечення з розшифровкою його складових за період з 19.07.2022 по 30.04.2023.

За таких обставин Верховний Суд частково погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що саме з моменту отримання грошового атестата позивач дізнався або об`єктивно мав можливість дізнатися про можливе порушення свого права на належне грошове забезпечення лише за період з 1 по 15 травня 2023 року, оскільки грошовий атестат містить конкретні дані щодо виплат за цей період.

Водночас у частині періоду з 19.07.2022 по 30.04.2023 грошовий атестат не містить інформації про нараховані та виплачені суми грошового забезпечення з розшифровкою їх складових, а отже, не забезпечував позивачу можливості отримати повну, достовірну та зрозумілу інформацію про склад і розмір грошового забезпечення за зазначений період, у зв`язку з чим позивач об`єктивно не міг на підставі цього документа дізнатися про можливе порушення свого права на грошове забезпечення за відповідний попередній період.

Отже, помилковими є висновки судів попередніх інстанцій про те, що моментом, з якого позивач дізнався або мав дізнатися про порушення свого права на належне грошове забезпечення за період з 19.07.2022 по 30.04.2023, є дата ознайомлення з грошовим атестатом.

Проаналізувавши положення Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» і Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, КАС ВС дійшов висновку, що спеціальне законодавство не встановлює обов`язку військової частини (роботодавця) інформувати військовослужбовця про суму нарахованого та виплаченого грошового забезпечення з розшифруванням за видами виплат.

Саме тому, з огляду на відсутність такого регулювання у спеціальних нормах, до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи загального трудового законодавства, які покладають на роботодавця відповідний обов`язок.

Так, положення статті 110 КЗпП України передбачають, що при кожній виплаті заробітної плати роботодавець повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці:

а) загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат;

б) розміри і підстави відрахувань та утримань із заробітної плати;

в) сума заробітної плати, що належить до виплати.

Обумовлений приписами цієї статті обов`язок роботодавця забезпечує працівнику визначеність у нарахованих і виплачених сумах та, у разі виникнення спірних ситуацій, сприяє своєчасному захисту його трудових прав.

Норми національного законодавства, так і міжнародні стандарти покладають на роботодавця чіткий обов`язок забезпечити працівникові повну, своєчасну та зрозумілу інформацію про склад, розмір і підстави нарахування та виплати заробітної плати.

Як зазначалося, законодавство не встановлює форму інформування роботодавцем (військовою частиною) працівника (військовослужбовця) про складові нарахованих і виплачених сум заробітної плати, а тому суд, при вирішенні питання дотримання строку звернення до суду, повинен, крім іншого, з`ясовувати таку форму повідомлення, що буде відповідати дотриманню принципу офіційності в адміністративному судочинстві.

КАС ВС вказав, що для встановлення дат, з якими частина перша статті 233 КЗпП України пов`язує початок обчислення строку звернення до суду з позовними вимогами за період з 19.07.2022 по 30.04.2023, суд повинен з`ясувати, чи виконав відповідач передбачений статтею 110 КЗпП України обов`язок щодо позивача (якщо так, то в якій формі), та коли позивач набув документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум грошового забезпечення за кожен місяць зазначеного періоду.
Викладене в сукупності дає підстави для висновку про недотримання судами принципу офіційного з`ясування всіх обставин справи, що унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення процесуального питання, у зв`язку з чим суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку про недотримання позивачем строку звернення до суду з цим позовом в частині вимог за період з 19.07.2022 по 30.04.2023 та, як наслідок, залишення без розгляду частини позовних вимог на підставі частини третьої статті 123 КАС України.

З повним текстом постанови КАС ВС у зазначеній справі можна ознайомитися за цим посиланням.

Поділитись: