Щодо обставин, які свідчать про відмову від проходження медичного огляду на стан сп'яніння - КАС

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі №420/1491/23 сформував правовий висновок щодо обставин, які свідчать про відмову від проходження медичного огляду на стан сп'яніння та обгрунтованості висновків про звільнення з Національної поліції за вчинення дисциплінарного проступку.

КАС ВС скасував у цій справі рішення судів попередніх інстанцій та відмовив у задоволенні позову про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді у Національній поліції, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.

КАС ВС вказав, що у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 КУпАП.

Пунктами 4, 15, 16 розділу ІІІ «Проведення огляду на стан сп`яніння в закладах охорони здоров`я і оформлення його результатів» Інструкції №1452/735 передбачено, що метою цього огляду є встановлення наявності чи відсутності стану сп`яніння в обстежуваної особи.

За результатами огляду на стан сп`яніння та лабораторними дослідженнями встановлюється діагноз, який вноситься до акта медичного огляду.

Висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, видається на підставі акта медичного огляду.

Згідно з пунктом 8 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року №1103, у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.

Як установлено судами та зазначено у висновку службового розслідування, позивач відмовився від проведення огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу безпосередньо поліцейськими за допомогою алкотестера.

Натомість, позивач надав згоду на огляд в медичному закладі, куди поїхав разом з поліцейськими патрульної поліції.

У висновку службового розслідування зазначено, що після прибуття до медичного закладу для проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння, позивач, вчиняв дії для затягування часу (зокрема, постійно розмовляв по телефону), що продовжувалося більше ніж 30 хвилин, незважаючи на отриманні від працівників патрульної поліції роз`яснення, що це може бути розцінено як відмова від проходження огляду на стан сп`яніння.

У зв`язку із цим, стосовно позивача було складено протокол про адміністративне правопорушення за частиною першою статті 130 КУпАП, яким зафіксовано факт відмови від проходження огляду на стан сп`яніння.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що за установлених обставин позивач наведених вище положень законодавства не порушував. Позивач згодився пройти медичний огляд.

Той факт, що він тривалий час не проходив за патрульними поліцейським в медичну установу для проходження огляду не доводить факту відмови від проходження такого огляду, оскільки позивач пояснював, чому не йде одразу до медичного закладу, на який вказує поліцейський (з`ясовував, до якого закладу його доставили).

В подальшому, саме працівники наряду УПП вказали позивачеві, що покидають територію медичного закладу та їдуть на місце зупинки. Проте, позивач все одно, наполягав на тому, щоб залишитись та пройти огляд, але поліцейські не згодилися.

Суд апеляційної інстанції визнав такі висновки обґрунтованими, додавши, що в поліцейських патрульної поліції було дві години для забезпечення проведення медичного огляду позивача . Однак, за відсутності відмови позивача від проведення відповідного огляду, інспекторами поліції за годину після зупинення транспортного засобу та через 30 хвилин після доставлення позивача до медичного закладу складено протокол за частиною першою статті 130 КУпАП з посиланням на затягування позивачем часу з тим, аби зійшов двогодинний період, встановлений пунктом 9 розділу ІІ Інструкції №1452/735, для забезпечення доставки особи до закладу охорони здоров`я.

КАС ВС не визнав застосування судами зазначених правових норм для цілей дисциплінарного провадження щодо поліцейського, яким є позивач, правильним.

У світлі встановлених судами обставин справи, озвучений позивачем намір пройти огляд в медичному закладі та приїзд з поліцейськими до такого закладу не мали наслідком проходження медичного огляду, водночас причиною цього першочергово була поведінка позивача, який, надаючи їй зовнішніх ознак законності та формально продовжуючи декларувати намір пройти медичний огляд, тим не менш, близько пів години зволікав із цим та поводився у спосіб, що явно не узгоджувався з таким наміром, вигадуючи нічим не виправдані потреби та перешкоди, що в кінцевому підсумку призвело до перекладання провини за його не проходження на поліцейських.

При цьому, за обставин цієї конкретної справи, суди попередніх інстанцій не встановили у своїх рішеннях наявності об`єктивно непереборних умов, які можна було б розцінити не як невиправдану примху позивача, а дійсну перешкоду у проходженні медичного огляду, зокрема, що на це вказувала нетипова чи протизаконна поведінка працівників поліції, які доправили позивача до медичного закладу, або, що позивач зміг обґрунтувати (в тому числі, у суді) наявність у нього небезпідставних переживань за своє життя і здоров`я чи обґрунтованих сумнівів в неупередженості медичного дослідження тощо.

За наведених обставин, з погляду стороннього спостерігача, така поведінка не є звичайною, тобто такою, що відповідала загальному перебігу подій, а зволікання - не виправдані об`єктивними чинниками.

Як вважав апеляційний суд, у поліцейських патрульної поліції було дві години для забезпечення проведення медичного огляду позивача. Однак, за відсутності відмови позивача від проведення відповідного огляду, інспекторами поліції за годину після зупинення транспортного засобу та через 30 хвилин після доставлення позивача до медичного закладу складено протокол за частиною першою статті 130 КУпАП з посиланням на затягування позивачем часу з тим, аби зійшов двогодинний період, встановлений пунктом 9 розділу ІІ «Проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння поліцейським і оформлення його результатів» Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, для забезпечення доставки особи до закладу охорони здоров`я.

За змістом цитованого судом апеляційної інстанції пункту 9 Інструкції з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров`я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.

КАС ВС визнав слушною позицію відповідача про те, що зазначена правова норма стосується обов`язку поліцейських забезпечити доставку водія до закладу охорони здоров`я, а не надання водієві права на власний розсуд визначати момент проходження медичного огляду у межах двогодинного проміжку від моменту зупинки.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 травня 2020 року у справі №9901/413/19 (провадження №11-40заі20), оцінюючи доводи скаржника про те, що він не відмовлявся проїхати з працівниками поліції до медичного закладу для встановлення стану алкогольного сп`яніння, а погоджувався на це, однак за умови, якщо вони почекають півгодини - годину, доки приїде батько та забере транспортний засіб, або якщо хтось із поліцейських поїде за кермом цього автомобіля до зазначеного закладу, висловила позицію, що законодавством не передбачено можливості висунення особою, яку зупинили працівники поліції, умов проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння (див. mutatis mutandis пункт 54 постанови). Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2022 року у справі №9901/159/19 (провадження №11-4заі22).

З огляду на наведене колегія суддів вирішила, що дисциплінарна комісія мала підстави розцінити таку поведінку позивача щодо близько пів годинного не виправданого реальними перешкодами чи потребами зволікання у проходженні медичного огляду як відмову у його проходженні.

У контексті спірних правовідносин в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки. Дискредитація звання рядового і начальницького складу Національної поліції за своєю суттю полягає у вчиненні такого проступку, що підриває довіру та авторитет таких органів і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби. Вчинки, що дискредитують працівників національної поліції та власне національна поліція, пов`язані насамперед із низкою моральних вимог, які пред`являються до них під час здійснення службових функцій та у повсякденному житті.

Проходження служби в поліції, зважаючи на її специфіку та підвищену увагу суспільства, вимагає від особи надзвичайної дисциплінованості та відповідальності за свої дії та вчинки. Поліцейський повинен уникати вчинення дій, що підривають довіру та авторитет органів поліції і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби.

Дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни та має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку. При цьому, застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

Отже, у межах спірних правовідносин, зумовлених звільненням позивача зі служби в поліції внаслідок притягнення до дисциплінарної відповідальності, де одним з ключових питань є морально-етичний бік поставлених йому в провину дій, колегія суддів вирішила, що першочергово сам позивач як діючий працівник поліції був зацікавлений у тому, щоб без зайвих зволікань продемонструвати безпідставність припущень поліцейських про керування ним транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння, пройти медичний огляд, засвідчивши власну прихильність тим цінностям і обов`язкам, які він взяв на себе, склавши Присягу на вірність Українському народові. Однак, у межах розглядуваної справи позивач продемонстрував протилежне.

З повним текстом постанови КАС ВС у зазначеній справі можна ознайомитися за цим посиланням.