Щодо ознак військової службової особи для цілей кваліфікації діяння за ст.426-1 КК України - ККС

ККС ВС зазначив, що суди попередніх інстанцій в обґрунтування свого висновку про статус засудженого послалися на статті 32 та 34 Статуту внутрішньої служби ЗС України та статтю 8 Дисциплінарно статуту ЗС України, вважаючи, що в силу свого звання молодшого сержанта засуджений був начальником над потерпілим у військовому званні рядовий.
ККС ВС вказав, що визначення в статутах Збройних Сил України, зокрема в статті 32 Статуту внутрішньої служби, військовослужбовця як начальника іншого військовослужбовця не означає набуття ним статусу військової службової особи в значенні примітки 1 до статті 425 КК.
Частиною 12 статті 6 Закону «Про військовий обов`язок і військову службу» передбачено, що військові посадові особи - це військовослужбовці, які обіймають штатні посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов`язків, або які спеціально уповноважені на виконання таких обов`язків згідно із законодавством.
Стаття 32 Статуту внутрішньої служби та стаття 8 Дисциплінарного статуту не наділяють старшу за військовим званням особу дисциплінарною владою або розпорядчими повноваженнями командира. Стаття 8 Дисциплінарного статуту передбачає, що «командири, посади яких у цьому Статуті не визначені, користуються дисциплінарною владою стосовно підлеглих військовослужбовців згідно з військовим званням, передбаченим їх посадою». Таким чином, це положення означає, що дисциплінарна влада належить лише командиру, і ця дисциплінарна влада, незалежно від його дійсного звання, обмежується званням, притаманним цій посаді. Таким чином, якщо майор призначений на посаду командира взводу, він користується повноваженнями, якими наділені молодший лейтенант, лейтенант, старший лейтенант.
Військовослужбовець, який не займає командирську посаду, може отримали дисциплінарну владу і розпорядчі повноваження в силу свого звання лише за умов, визначених статтею 81 Дисциплінарного статуту та статті 34 Статуту внутрішньої служби, коли вони виконують спільну задачу. В цій справі таких обставин не встановлено.
Таким чином, суд вважає, що статус військової службової особи військовослужбовець отримує внаслідок призначення на посаду, яка покладає на цього обов`язки командира (начальника) або інші обов`язки, передбачені у примітці 1 до статті 425 КК, або внаслідок отримання спеціального доручення повноважного командування, пов`язаного з виконання таких функцій. Саме по собі військове звання не може вважатися ознакою військової службової особи.
Необхідно зазначити, що ККС ВС у цій справі здійснив розширене тлумачення положень примітки 1 до статті 425 КК України, ототожнив правовий статус військової посадової особи, визначеної у Законі України "Про військовий обов'язок і військову службу", з правовим статусом військової службової особи, визначеним у примітці 1 статті 425 КК України, не розмежував поняття начальник і командир, зміст яких відповідно до військового законодавства є різним.
Натомість встановлені судом апеляційної інстанції обставини та відповідно до цих обставин кваліфікація діяння обвинуваченого є такими:
"01 квітня 2022 року близько 19.00 год. обвинувачений , будучи військовослужбовцем за призовом під час мобілізації військової частини, обіймаючи посаду стрільця 2 відділення 1 взводу 3 стрілецької роти зведеного батальйону у військовому званні «молодший сержант» та будучи за своїм військовим званням начальником для військовослужбовців рядового складу цієї частини, тобто військовою службовою особою, перебуваючи на території ротно-опорного пункту 3 стрілецької роти зведеного батальйону вказаної військової частини, діючи умисно, в умовах воєнного стану, у порушення вимог статей 4, 11, 21, 22, 22-1, 28-33, 49, 59 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України та статей 1, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних сил України, перевищуючи надані йому владу та службові повноваження, застосував насильство щодо підлеглого - військовослужбовця за призовом під час мобілізації військової частини рядового із застосуванням зброї - багнет-ножа (виріб 6х4), що спричинило тяжкі наслідки у вигляді смерті останнього, а саме під час конфлікту з приводу чергового перебування рядового в стані алкогольного сп`яніння, коли в ході суперечки потерпілий схопив з переду руками бронежилет, вдягнутий на обвинуваченому, обвинувачний умисно завдав один удар клинком багнет-ножа в передню ділянку грудної клітини ліворуч потерпілого, чим спричинив останньому тілесні ушкодження у вигляді одиночного проникаючого колото-різаного поранення передньої стінки грудної клітини ліворуч із ушкодженням серця та лівої легені, внаслідок яких потерпілий в короткий проміжок часу помер на місці вчинення злочину. Тобто, застосував насильство відносно підлеглого, вчинене в умовах воєнного стану із застосуванням зброї, що спричинило тяжкі наслідки. І ці дії обвинуваченого кваліфікуються за ч.5ст. 426-1 КК України".
З повним текстом постанови ККС у цій справі можна ознайомитися за цим посиланням.
Читайте також
—
Відсутність зареєстрованого шлюбу із загиблим військовослужбовцем не є підставою для позбавлення права на одержання одноразової грошової допомоги -

Щодо неправомірності повернення апеляційної скарги з підстав ненадання доказів направлення її копії іншій стороні - КЦС

Щодо повернення дітей до України в умовах воєнного стану за вимогою одного з батьків та застосування Гаазької конвенції 1980 року - КЦС
