Щодо підстав звільнення з посади виконувача обов'язків керівника державного підприємства -ВП ВС

Велика Палата Верховного Суду у справі № 366/3222/21 виснувала правову позицію щодо підстав звільнення виконувача обов'язків керівника державного підприємства з роботи.

ВП ВС вказала, що трудові відносини з працівником, на якого покладено виконання обов`язків керівника підприємства за вакантною посадою керівника такого підприємства, мають характер строкових.

Керівник - це посадова особа, яка наділена адміністративною владою щодо очолюваного нею певного колективу працівників (службовців) і здійснює внутрішньо організаційне управління ним. Розрізняють керівників: лінійних - здійснюють комплексне управління об`єктом у цілому та всіма його підрозділами, функціональних - керують всередині організаційних структур виконанням певних функцій управління або елементами цих функцій.

Отже, категорія «керівник» є загальним поняттям, що вказує на особу, яка має функції управління.

Під поняття «керівник підприємства», враховуючи функціональні повноваження, підпадають особи, які виконують обов`язки організаційно-розпорядчі (керівництво трудовим колективом, ділянкою роботи, виробничою діяльністю окремих працівників на підприємствах, в установах, організаціях, незалежно від форми власності) чи адміністративно-господарські (обов`язки з управління або розпорядження державним майном).

Постановою Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2008 року № 777 затверджено Порядок проведення конкурсного відбору керівників суб`єктів господарювання державного сектору економіки (далі - Порядок № 777), який визначає процедуру конкурсного відбору керівників суб`єктів господарювання державного сектору економіки.

Як трудові відносини з керівником, з яким укладено контракт за результатами проведення конкурсного відбору, так і трудові відносини з в.о., якого призначено на вакантну посаду керівника державного підприємства, мають строковий характер: для першого такий строк обумовлений визначеним контрактом певним періодом у часу, для другого - настанням відповідної події (обставини), зазначеної в наказі про призначення.

Водночас приписами підпункту 2 пункту 2 Порядку № 777 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що у будь-якому випадку строк, на який тимчасово покладається виконання обов`язків або призначається виконуючого обов`язки керівника підприємства, не може перевищувати трьох місяців.

Тобто на момент призначення позивача нормативно встановлювалося обмеження щодо строку тимчасового виконання обов`язків керівника підприємства, а саме три місяці.

Оскільки на час звільнення позивача настали обидві з двох можливих підстав, з якими за обставинами цієї справи пов`язувалося припинення строку дії строкового трудового договору з позивачем, то, з урахуванням наведеного, правильним є висновок суду апеляційної інстанції про відсутність правових підстав для скасування оспорюваних наказів відповідачів про звільнення позивача та поновлення його на роботі.

Велика Палата Верховного Суду погоджується також і з висновком апеляційного суду про те, що самий лише факт звільнення позивача у день його перебування на лікарняному не є достатньою підставою для визнання незаконними спірних наказів відповідачів. Порушення прав позивача у такому випадку може бути усунуто судом шляхом зміни дати звільнення, тобто визначення дати припинення трудових відносин у перший день після закінчення періоду непрацездатності за наявності підстав для звільнення.

З повним текстом постанови ВП ВС можна ознайомитися за цим посиланням.