Щодо порядку припинення права користування мисливськими угіддями - КАС

Верховний суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі
№200/5217/20-а сформував правовий висновок щодо порядку припинення права користування мисливськими угіддями.

У справі, що розглядається, суб`єкт владних повноважень звернувся до суду з позовом, у якому просив припинити право користування мисливськими угіддями на підставі абзацу п`ятого частини першої статті 23 Закону України «Про мисливське господарство та полювання».

КАС ВС погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що саме лише складання попереджень про необхідність усунення порушень договору про умови ведення мисливського господарства виключно на підставі отриманих повідомлень (листів, звернень тощо) від інших органів, фізичних та юридичних осіб, даних та інформації з відповідних реєстрів та інших джерел про імовірні порушення (недотримання) користувачем мисливських угідь зобов`язань, визначених вказаним договором, без їх перевірки в порядку здійснення заходів державного контролю у галузі мисливського господарства та полювання й без проведення жодних, визначених законодавством, заходів такого контролю, не може підтверджувати наявності фактів систематичного недотримання відповідачем зобов`язань за наведеним договором, оскільки у цих конкретних правовідносинах (з урахуванням наявного у них правового регулювання) та у світлі фактичних обставин цієї справи не є належним способом виявлення таких порушень.

КАС ВС вказав, що припинення права користування мисливськими угіддями у спірних правовідносинах є крайнім заходом реагування, який може бути застосований виключно у випадку систематичного невиконання користувачем мисливських угідь окреслених у абзаці п`ятому частини першої статті 23 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» обов`язків та зобов`язань або хоча б одного з них.

Такі факти повинні бути виявлені, перевірені та зафіксовані лише у встановлений законом спосіб, зокрема, шляхом проведення у встановленому законом порядку заходів державного контролю у галузі мисливського господарства та полювання з дотриманням наявних у суб`єкта господарювання прав та процедурних гарантій, складанням відповідних розпорядчих документів та наданням достатнього строку для усунення порушень вимог законодавства у цій сфері правовідносин.

Невиконання користувачем мисливських угідь визначених у абзаці п`ятому частини першої статті 23 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» обов`язків та зобов`язань або хоча б одного з них повинне відбуватись систематично (незалежно від того, чи були вчинені такі порушення поспіль або ні) й мати місце у період перебування мисливських угідь у користуванні відповідного суб`єкта (користувача), за умови, що вони не були усунуті користувачем мисливських угідь самостійно або на виконання вимог (приписів) уповноважених контролюючих органів та їх посадових осіб.

Лише за наявності таких умов у сукупності може бути застосовано такий крайній захід реагування як припинення права користування мисливськими угіддями.

З повним текстом постанови КАС ВС у зазначеній справі можна ознайомитися за цим посиланням.