Щодо позбавлення батьківських прав через свідоме ухилення від виконання батьківських обов'язків та про відсутність підстав для збереження батьківських прав без реальних дій щодо налагодження стосунків з дітьми - КЦС

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду у справі №490/3580/21 сформував правовий висновок щодо позбавлення батьківських прав через свідоме ухилення від виконання батьківських обов'язків та про відсутність підстав для збереження батьківських прав без реальних дій щодо налагодження стосунків з дітьми.

КЦС ВС залишив у силі рішення апеляційного суду у цій справі щодо задоволення позову та вказав, що звертаючись до суду із позовом, позивачка, як на підставу позбавлення батьківських прав відповідача , посилалася на те, що він ухиляється від виконання батьківських обов`язків щодо виховання та утримання дітей, зокрема він не бере участі у вихованні та догляді за дітьми. Діти перебувають на утриманні та забезпеченні матері.

Отже, правовою підставою для позбавлення відповідача батьківських прав позивачка визначила пункт 2 частини першої статті 164 СК України.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Апеляційний суд дійшов правильного висновку про винну поведінку батька та свідоме нехтування ним своїми обов`язками.

Докази того, що після розлучення з матір`ю дітей у 2015 році, він проявляв інтерес до спілкування з дітьми, у матеріалах справи відсутні.

Відповідач не вчинив належних дій для здійснення своїх батьківських прав та обов`язків.

Зокрема, суд апеляційної інстанції у судовому засіданні з`ясував думку дітей, які пояснили, що відповідач мав можливість виконувати свої батьківські обов`язки, однак не виявляв такого бажання, спілкувався він з ними нерегулярно, тільки у 2016 році, потім повністю припинив спілкування.

Коли вони намагалися вийти на зв`язок з ним, відповідач сказав вирішувати їх нагальні питання самостійно, а потім заблокував зв`язок з ними.

9 років батька немає в їх житті. Він не піклується про них і не приділяє жодної уваги.

Матеріально батько їх став забезпечувати шляхом нерегулярної сплати аліментів тільки завдяки судовим рішенням про стягнення аліментів, при виконанні яких накладалися арешти на майно батька та вводилися певні заборони, а також ініціювання ними питання про позбавлення його батьківських прав.

Навіть під час розгляду справи в суді про позбавлення батьківських прав поведінка відповідача не змінилася. Він не намагається налагодити зв`язок з ними та не цікавиться їх життям. Діти висловили бажання про позбавлення відповідача батьківських прав, оскільки він тривалий час ухиляється від виконання батьківських обов`язків щодо їх виховання.

Суд апеляційної інстанції при ухваленні рішення надав оцінку категоричній думці дітей, які досягли такого віку і ступеню зрілості, за яких суд має ставитися серйозно до їх думок, врахувавши найкращі інтереси дітей.

КЦС ВС погодився з такою оцінкою думки дітей, оскільки вона ґрунтується на аналізі інших важливих факторів, що є фактичною повагою до сімейного життя.

Заявник міг і повинен був усвідомлювати, що таке тривале і повне розставання з дітьми, враховуючи їх вік станом на 2016 рік, коли їх контакт з батьком припинився, може призвести до значного ослаблення, якщо не повного розриву, зв`язку між ними і відчуження дітей від нього.

Саме бездіяльність заявника призвела до розриву зв`язків між ним і його дітьми і, таким чином, підштовхнула думку дітей проти нього, враховуючи нерегулярну та не у повному обсязі сплату аліментів.

Враховуючи відсутність будь-яких особистих відносин між дітьми та батьком, що є найважливішою складовою поняття «сімейне життя», протягом десяти років, що передували прийняттю судом апеляційної інстанції постанови, у суду відсутні підстави вважати, що анулювання юридичного зв`язку між батьком і дітьми негативно вплинуло на ці відносини.

Отже, позбавлення відповідача батьківських прав відносно дітей не суперечить інтересам останніх, які висловилися за такий результат вирішення спору, посилаючись на відсутність батька в їхньому житті та виконання ним батьківських обов`язків.

Верховний Суд зазначає, що за обставин цієї справи позбавлення відповідача батьківських прав здійснено згідно із законом (пункт 2 частини першої статті 164 СК України), спрямоване на захист прав та інтересів дітей, отже, має законну мету і втручання в права відповідача є пропорційним меті позбавлення його батьківських прав.

З повним текстом постанови КЦС ВС у зазначеній справі можна ознайомитися за цим посиланням.