Щодо преюдиціальності та недопустимості виникнення «колізії» судових рішень - КЦС
Світлина - UP,AI
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду у справі № 607/6215/23 сформулював правову позицію щодо преюдиціальності та недопустимості колізій судових рішень.
КЦС ВС у цій справі задовольнив касаційну скаргу відповідача, скасував рішення судів попередніх інстанцій у частині позовних вимог, відмовив у задоволенні позову про визнання договору дарування недійсним та вказав, що преюдиціальність - обов’язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ.
Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу.
Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.
У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку.
Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта.
У цій справі суди не врахували, що під час розгляду іншої справи між сторонами суди встановили такі обставини: спірна земельна ділянка, отримана відповідачем на підставі договору дарування хоча і під час шлюбу, але є його особистою приватною власністю; позивачка не має правовстановлюючих документів, які б підтверджували право власності на виділену їй по рішенню суду частину незавершеного будинку, яким визнано тільки будівельні матеріали, що використані для будівництва житлового будинку спільним майном подружжя, а наявність технічного паспорта на будинок не є правовстановлюючим документом, який би підтверджував набуття особою права власності на об`єкт та надавав право власності чи користування земельною ділянкою у відповідних межах та розмірі; матеріалами справи підтверджено, що право власності на спірну земельну ділянку у відповідача виникло ще у 2008 році;
суди не звернули уваги, що постанова апеляційного суду в іншій справі між сторонами набрала законної сили, а тому факти, установлені цим судовим рішенням є обов`язковими при розгляді цієї справи;
поза увагою судів залишилось те, що правопорядок не може допускати ситуації коли нівелюється законна сила судового рішення та створюються передумови для виникнення «колізії» судових рішень; відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові.
З повним текстом постанови КЦС ВС у зазначеній справі можна ознайомитися за цим посиланням.
