Щодо принципу добросовісності як основи доктрини venire contra factum proprium - КЦС
Світлина - UP,AI
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду у справі №680/520/24 сформулював правову позицію щодо застосування принципу добросовісності як основи доктрини venire contra factum proprium.
КЦС ВС залишив касаційну скаргу у цій справі без задоволення, а рішення апеляційного суду без змін та вказав, що принцип добросовісності знаходиться в основі доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі non concedit venire contra factum proprium (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).
Наприклад, у статті I.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказується, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
Суди мають керуватися вимогами пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України та враховувати загальні засади цивільного законодавства, зокрема справедливість, добросовісність та розумність.
Так, З 01 січня 2013 року було запроваджено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, державна реєстрація договорів оренди землі з цього моменту не здійснювалась. Якщо в подібній ситуації між сторонами був підписаний договір оренди землі, який містив всі істотні умови, належним чином виконувався, але державна реєстрація договору стала неможливою після 01 січня 2013 року внаслідок змін у законодавстві, суд відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України має враховувати загальні засади цивільного законодавства, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність, а також принцип заборони суперечливої поведінки та захистити права добросовісної сторони.
У цій справі:
апеляційний суд встановив, що позивач зазначав, що договір орендодавець не підписував, про що надав висновок експерта. Відповідач надав до суду першої інстанції докази про отримання орендодавцем за 2016 рік орендної плати як в грошовій, так і в натуральній формі (отримання цукру); копії документів на підставі яких укладався договір оренди землі між орендодавцем та відповідачем;
апеляційний суд врахував, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них;
апеляційний суд обґрунтовано вважав, що якщо наймодавець (орендодавець) не підписував договір оренди земельної ділянки, але надав всі документи для укладення такого договору, отримував плату за користування земельною ділянкою (орендну плату) від наймача (орендаря), то за такого випадку визнання відсутнім права оренди та повернення земельної ділянки не може бути застосованим. Це зумовлено тим, що поведінка орендодавця суперечить його попередній поведінці (надання всіх необхідних документів які стали підставою для укладення договору оренди землі та отримання плати за користування земельною ділянкою) і є недобросовісною.
З повним текстом постанови КЦС ВС у зазначеній справі можна ознайомитися за цим посиланням.
