Правові наслідки недійсності правочинів та щодо суб’єктів, які можуть оспорювати у суді недійсність правочину як вчиненого з метою, що суперечить інтересам держави – ВП ВС

Велика Палата Верховного Суду у справі № 918/1043/21 виснувала правову позицію щодо суб’єктів, які можуть звертатися до суду з позовом про недійсність правочину як вчиненого з метою, що суперечить інтересам держави та щодо правових наслідків недійсності правочинів

ВП ВС, застосовуючи в контексті спірних правовідносин норми статей 19 та 131-1 Конституції України, а також статті 216 ЦК України, дійшла висновку про те, що визначати, в чому полягає чи може полягати порушення інтересів держави та оспорювати на цій підставі правочин у суді може тільки суб`єкт, наділений у спірних правовідносинах владними повноваженнями (незалежно від наявності статусу юридичної особи), або прокурор, який у встановленому порядку, виконуючи субсидіарну роль, може представляти державу в судовому провадженні замість відповідного компетентного суб`єкта, який усупереч вимогам закону не здійснює захист інтересів держави або робить це неналежно.

ВП ВС також вказала, що коли законом не встановлені особливі умови застосування правових наслідків недійсності правочину або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів, позивач, який заявляє вимогу про повернення йому в натурі переданого за недійсним правочином або відшкодування вартості переданого, заявляє реституційну вимогу, яку суд за існування для того підстав задовольняє, застосовуючи двосторонню реституцію. У цьому випадку відповідач є стягувачем у частині рішення про повернення йому переданого ним за недійсним правочином майна або відшкодування вартості.

З повним текстом постанови ВП ВС можна ознайомитися за цим посиланням.