Щодо умов визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням за статтями 71, 72 ЖК України - КЦС

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду у справі №161/16767/23 сформував правову позицію щодо умов визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням за статтями 71, 72 ЖК України, та значення проходження військової служби.

КЦС ВС у цій справі залишив у силі рішення апеляційного суду, відмовив у задоволенні касаційної скарги представника позивачки та вказав, що аналіз положень статей 71, 72 ЖК України свідчить про те, що для визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, необхідна наявність одночасно двох умов, зокрема, відсутність особи без поважних причин понад встановлений строк, а також відсутність поважних причин непроживання за адресою такого житлового приміщення.

На позивача процесуальний закон покладає обов`язок довести факт відсутності відповідача понад встановлені статтею 71 ЖК України строки у жилому приміщенні, а на відповідача - спростувати довготривалу відсутність чи довести, що така відсутність обумовлена поважними причинами.

При цьому, початок відліку часу відсутності визначається від дня, коли особа залишила приміщення. Повернення особи до жилого приміщення, яке вона займала, перериває строк тимчасової відсутності.

При тимчасовій відсутності за особою продовжує зберігатись намір ставитися до жилого приміщення як до свого постійного місця проживання, тому при розгляді позову про визнання особи такою, що втратила право на жилу площу, суд повинен ретельно дослідити обставини, які мають значення для встановлення причин довготривалої відсутності.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи у цій справі нове судове рішення про відмову у задоволенні позову, апеляційний суд, дослідивши наявні у справі докази та надавши їм належну оцінку, правильно виходив із того, що позивачка не довела належними доказами факту того, що у період з травня 2019 року до травня 2022 року відповідач не проживав у спірній квартирі без поважних причин, оскільки між сторонами існував тривалий затяжний конфлікт і неприязні стосунки, а вона фактично не допускала відповідача до спірного помешкання.

Також апеляційний суд правильно виходив із того, що наявними у справі документами підтверджено, що з червня 2022 року відповідач був призваний на військову службу за мобілізацією до лав Збройних сил України, наприкінці 2024 року зазнав поранення і проходив лікування та реабілітацію. Таким чином, його відсутність у спірному житлі з моменту мобілізації та на момент подачі позову зумовлена поважними причинами (виконанням конституційного обов`язку), що виключає втрату права на житло за статтями 71, 72 ЖК України.

З повним текстом постанови КЦС ВС у зазначеній справі можна ознайомитися за цим посиланням.