Щодо відшкодування у кримінальному провадженні шкоди, завданої діями неосудної особи - ККС
Світлина - UP,AI
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду у справі № 456/6273/21 сформулював правову позицію щодо відшкодування у кримінальному провадженні шкоди, завданої діями неосудної особи.
ККС ВС у цій справі задовольнив частково касаційну скаргу представника цивільного відповідача - адвоката, рішення судів попередніх інстанцій у частині вирішення цивільного позову скасував, призначив у цій частині новий розгляд у суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства та вказав, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 1186 Цивільного кодексу України, якщо шкоди було завдано особою, яка не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними у зв`язку з психічним розладом або недоумством, суд може постановити рішення про відшкодування цієї шкоди її чоловіком (дружиною), батьками, повнолітніми дітьми, якщо вони проживали разом з цією особою, знали про її психічний розлад або недоумство, але не вжили заходів щодо запобігання шкоді.
У постанові Верховного Суду від 11 липня 2019 року (справа № 717/304/16-ц, провадження № 61-24272 св18) зазначено, що згідно з частиною другою статті 1186 ЦК України, якщо шкоди було завдано особою, яка не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними у зв`язку з психічним розладом або недоумством, суд може постановити рішення про відшкодування цієї шкоди її чоловіком (дружиною), батьками, повнолітніми дітьми, якщо вони проживали разом з цією особою, знали про її психічний розлад або недоумство, але не вжили заходів щодо запобігання шкоді.
Правила цієї норми передбачають вимоги, яким повинні відповідати такі особи на момент завдання шкоди: а) бути повнолітніми; б) проживати разом з цією особою; в) знати про її психічний розлад або недоумство.
Тобто під час вирішення питання про стягнення шкоди з батьків особи, яка не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними у зв’язку з психічним розладом або недоумством, обов’язковому установленню судом підлягають обставини, які достовірно указують на те, чи знали батьки такої особи про її психічний розлад та чи вжили заходів щодо запобігання шкоди.
Суд першої інстанції, обґрунтовуючи своє рішення в частині вирішення цивільних позовів, послався на показання експертів, які, як зазначив суд, ствердили про те, що особа упродовж тривалого часу хворів на психічну хворобу, та його поведінка не могла не викликати підозр у його адекватності та відповідності такої звичній для нього обстановці у його рідних, як на обставину про обізнаність матері про психічний розлад сина.
Проте, із змісту ухвали суду першої інстанції убачається, що жоден допитаний судом експерт не надавав показань про те, що поведінка особи не могла не викликати підозр у його адекватності та відповідності такої звичній для нього обстановці у його рідних.
Проте слід зазначити, що надані суду показання експертів стосуються лише констатації факту психічного захворювання особи, виду, перебігу та тривалості такого захворювання, що саме по собі не доводить факт обізнаності матері про психічний розлад її сина. Жоден із експертів, показання яких містяться в ухвалі суду першої інстанції, не зазначив про те, чи могли сторонні особи, зокрема, ті які проживають з особою, виявити у нього психічні розлади. Не містять таких відповідей і висновки експертиз, результати яких відображені в ухвалі місцевого суду.
З повним текстом постанови ККС ВС у зазначеній справі можна ознайомитися за цим посиланням.
