Щодо відсутності підстав для застосування примусових заходів медичного характеру - ККС

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду у справі №754/2448/25 сформував правовий висновок про необхідність застосування до засудженого особи, примусових заходів медичного характеру за скоєний злочин,

ККС ВС, скасовуючи рішення судів попередніх інстанції у цій справі, вказав, що , особа, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною КК, у стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки (відповідно вольова та інтелектуальна ознаки) не є суб`єктом кримінального правопорушення в розумінні ч.1 ст. 18 КК і в такому випадку відсутня вина як обов`язкова основна ознака суб`єктивної сторони будь-якого складу кримінального правопорушення, а отже і суб`єктивна сторона.

Зазначене є правовою підставою для юридичної оцінки дій неосудної особи не як кримінального правопорушення, а як суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною КК.

Примусові заходи медичного характеру можуть бути застосовані судом до осіб: 1) які вчинили у стані неосудності суспільно небезпечні діяння; 2) які вчинили у стані обмеженої осудності кримінальні правопорушення; 3) які вчинили кримінальне правопорушення у стані осудності, але захворіли на психічну хворобу до постановлення вироку або під час відбування покарання (ст. 93 КК).

Для об`єктивної оцінки ступеня небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб суд має спочатку з`ясувати думку експертів-психіатрів стосовно виду примусових заходів медичного характеру, які можуть бути призначені психічно хворій особі в разі визнання її неосудною, а потім, з урахуванням висновків експертів і характеру вчиненого цією особою суспільно небезпечного діяння, ухвалити рішення про вибраний ним вид примусових заходів медичного характеру (тип психіатричного закладу, який його здійснюватиме).

У цьому кримінальному провадженні суди попередніх інстанцій констатували, що висновки суду щодо психічного стану підрзрюваного повністю ґрунтуються на висновку судово-психіатричного експерта, в якому зазначено, що підозрюваний у період вчинення кримінального правопорушення щодо потерпілої, так і на час проведення експертизи, за своїм психічним станом міг усвідомлювати свої дії та керувати ними, не перебував у вираженому емоційному стані (афекті), в тому числі і у стані фізіологічного афекту. Застосуванню примусових заходів медичного характеру не потребує.

З цих підстав суд апеляційної інстанції акцентував, що примусові заходи медичного характеру повинні застосовуватися лише за наявності у матеріалах кримінального провадження обґрунтованого висновку судової експертизи про наявність у особи хвороби чи іншого розладу, які зумовлюють її неосудність або обмежену осудність і викликають потребу в застосуванні щодо неї таких заходів, тоді як в матеріалах кримінального провадження міститься висновок судово-психіатричного експерта, який підтверджує осудність особи підозрюваного.

Таким чином Верховний Суд вказав, що наявність поведінкових розладів внаслідок вживання алкоголю не є підставою застосування до засудженого заходів медичного характеру, як про те зазначає у своїй скарзі захисник, оскільки матеріали кримінального провадження не містять правових підстав для застосування такого заходу.

З повним текстом постанови ККС ВС у зазначеній справи можна ознайомитися за цим посиланням.