Щодо звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям ( ст.45 КК) - ККС

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду у справі № 497/374/2021 сформулював правову позицію щодо звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям (ст. 45 КК).

ККС ВС у цій справі залишив рішення судів попередніх інстанцій у силі, касаційну скаргу - без задоволення та вказав, що звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям можливе за наявності передумови вчинення особою вперше кримінального проступку або необережного нетяжкого злочину, крім корупційних кримінальних правопорушень або кримінальних правопорушень, пов’язаних з корупцією, порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; а також підстави дійового каяття, яке полягає у щирому розкаянні особи у вчиненому кримінальному правопорушенні, активному сприянні нею у розкритті цього кримінального правопорушення та повному відшкодуванні завданих збитків або усуненням заподіяної шкоди.

Факт дійового каяття особи повинен знайти своє відображення у матеріалах кримінального провадження. Відсутність хоча б однієї із зазначених складових дійового каяття виключає звільнення особи від кримінальної відповідальності за ст. 45 КК. Виняток можуть становити лише випадки вчинення кримінального правопорушення чи замаху на нього, внаслідок яких не заподіяно шкоду або не завдано збитки.

Виходячи з системного тлумачення законодавства і судової практики щире каяття характеризує ставлення особи до вчиненого кримінального правопорушення та проявляється в тому, що вона визнає свою вину, щиро жалкує про вчинене, бажає виправити ситуацію, що склалася, дає правдиві показання, негативно оцінює кримінальне правопорушення та засуджує свою поведінку. При цьому щире каяття - це не формальна вказівка на визнання своєї вини, а відповідне ставлення до скоєного та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації. Однак саме по собі щире каяття є лише пом’якшуючою покарання обставиною, а не підставою, яка обов’язково тягне за собою звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Що ж стосується активного сприяння розкриттю злочину, то таким необхідно вважати надання добровільної допомоги органам досудового розслідування будь-яким чином, зокрема таким, як повідомлення правоохоронним органам невідомих їм обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, надання доказів, інших відомостей про власну кримінальну діяльність чи діяльність інших осіб, викриття співучасників, надання допомоги в їх затриманні, добровільна видача знарядь та засобів вчинення злочину, майна, здобутого злочинним шляхом або ж допомога у розшуку цього майна.

Повне відшкодування завданих збитків або усунення заподіяної шкоди полягає в добровільному задоволенні винним або іншими особами, зокрема батьками чи близькими родичами, обґрунтованих претензій потерпілого щодо відшкодування заподіяної злочином матеріальної та моральної шкоди, загладжуванні її в інший спосіб, наприклад, шляхом прилюдного вибачення за завдану образу.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився й апеляційний суд, вказаних приписів закону дотримався.

З повним текстом постанови ККС ВС у зазначеній справі можна ознайомитися за цим посиланням.