При зміні власника майна іпотека залишається дійсною, а особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця

ВСУ скасував рішення трьох судових інстанцій про визнання припиненим договору іпотеки та прийняв рішення про відмову у задоволенні позову.

Позивач посилалась на те, що ухвалою господарського суду порушено провадження у справі про банкрутство іпотекодавця та зобов’язано розпорядника майна окремо внести до реєстру вимог кредиторів вимоги банку, які забезпеченні заставою майна боржника. Банк надав господарському суду заяву про згоду на продаж іпотечної квартири.

Вказувала, що за згодою іпотекодержателя відбулось відчуження предмету іпотеки, іпотека не перейшла до нового власника нерухомого майна, оскільки була припинена відповідно до вимог закону. Після цього позивач придбала у власність квартиру.

Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив, зазначив, що предмет іпотеки - квартира була реалізована позивачу на підставі договору купівлі-продажу, укладений договір є чинним, в порядку встановленому чинним цивільним законодавством України недійним не визнавався, відомості про державну реєстрацію іпотеки вищезазначеної квартири в Державному реєстрі іпотек відсутні, у зв’язку з чим у відповідності до статті 17 Закону України «Про іпотеку» договір іпотеки вважається таким, що припинив свою дію через реалізацію предмета іпотеки.

Рішення суду першої інстанції залишив без змін апеляційний суд та ВССУ.

Верховний Суд України задовольнив заяву Банку. Скасовуючи рішення судів, ВСУ зазначив, що статтею 23 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця, має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Відтак, іпотека залишається дійсною незалежно від зміни власника майна.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції, яка була чинна на час спірних правовідносин), з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної комісії скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обтяження щодо розпорядження майном такого боржника.

ВСУ дійшов висновку про те, що Закон України «Про іпотеку» є спеціальним законом щодо урегулювання правовідносин з приводу іпотечного майна, а положення статті 17 Закону України «Про іпотеку» містить виключний перелік підстав припинення іпотеки, аналогічний із закріпленим у статті 593 ЦК України.

Крім того, Судом встановлено, що аукціон, на підставі якого проводилася реалізація іпотечного майна, визнано недійсним в судовому порядку, а тому передбачена статтею 17 Закону України «Про іпотеку» підстава для припинення іпотеки (реалізація предмета іпотеки) відсутня (постанова ВСУ від 01.03.2017 у справі № 6-130цс17).