Учасники бойових дій звільнені від сплати судового збору незалежно від їх процесуального статусу у справі - ОП КЦС

Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у справі №752/3051/25 сформулював правову позицію щодо звільнення від сплати судового збору учасниками бойових дій незалежно від їхнього процесуального статусу у справі.

Рішенням суду першої інстанції, залишеного у силі апеляційним судом з відповідача, який є учасником бойових дій, стягнуто судовий збір.

Апеляційний суд ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні клопотання відповідача про звільнення від сплати судового збору, зазначив, що предметом спору є стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги і такі вимоги позову не пов`язані із порушенням прав заявника як учасника бойових дій чи будь-яким іншим чином стосується соціального і правового захисту учасників бойових дій, відхиливши такі доводи відповідача. Отже, відсутні підстави для звільнення відповідача від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».

Крім того, апеляційний суд зазначив, що відповідач не звертався до суду за захистом своїх порушених прав, зустрічного позову не подавав.

ОП КЦС задовльнила касаційну скаргу, скасувала рішення апеляційного суду, справу направила на новий розгляд до суду апеляційної інстанції та вказала, що системне тлумачення пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», відповідно до якого від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов’язаних з порушенням їхніх прав у поєднанні зі статтею 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», згідно з якою учасники бойових дій звільняються від судових витрат, пов’язаних з розглядом таких питань, свідчить про те, що законодавець не пов'язує сплату / звільнення від сплати судового збору учасників бойових дій у разі захисту ними питань, пов`язаних з їх соціальним захистом, від того мають вони статус позивача чи відповідача у справі.

За загальним правилом, якщо правова норма надає якесь право або гарантію особам приватного права, то зміст такої норми повинен тлумачитись або буквально або розширено, проте не може тлумачитись звужено. Правозастосовний орган не може шляхом звуженого тлумачення зменшувати обсяг наданих законодавцем прав або гарантій.

З повним текстом постанови ОП КЦС ВС у зазначеній справі можна ознайомитися за цим посиланням.