Відсутність у діянні особи мотиву явної неповаги до суспільства не дає підстав для кваліфікації діяння як хуліганство - ККС

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду у справі № 755/4443/19 сформулював правовий висновок щодо обов'язковості мотиву явної неповаги до суспільства у діянні особи для кваліфікації такого діяння як хулінанства.

ККС ВС погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що для оцінки дій обвинувачуваної особи за ст. 296 КК обов`язковими є поєднання ознак об`єктивної сторони у виді грубого порушення громадського порядку, що супроводжується особливою зухвалістю та винятковим цинізмом, і суб`єктивної сторони, яка характеризується умисною формою вини з мотивів явної неповаги до суспільства.

Основними і обов`язковими показниками грубого порушення громадського порядку є особлива зухвалість та винятковий цинізм.

Особлива зухвалість виражається у нахабному поводженні, буйстві, поєднаному з насильством, що спричинило тілесне ушкодження чи знущання над потерпілим, знищенні чи пошкодженні майна, тривале порушення спокою громадян, зрив масового заходу, тимчасове порушення діяльності установи, організації чи підприємства.

Тоді як винятковий цинізм проявляється у демонстративній зневазі до усталених норм моральності та порядку, груба непристойність, знущання над безпорадними чи немічними особами тощо.

ККС ВС вказав, що за відсутності мотиву у виді явної неповаги до суспільства (прагнення протиставити себе суспільству), коли застосування насильства зумовлене неприязними відносинами з потерпілим та прагненням заподіяти конкретній особі шкоди з особистих спонукань, факт вчинення таких дій у громадському місці у присутності сторонніх осіб не дає достатніх підстав для кваліфікації дій обвинуваченої особи як хуліганство.

За встановлених судами фактичних обставин справи, конфліктна ситуація між обвинуваченим, потерпілим, а також зі свідком виникла через те, що потерпілий та свідок зробили зауваження обвинуваченому з приводу його дій по відношенню до іншого свідка, яку останній вдарив, як він повідомив, щоб заспокоїти. Саме після цього, висловлюючи обопільні зауваження, обвинувачений продемонстрував пристрій схожий на пістолет та почав тікати від потерпілого та свідка, а останні - почали його переслідувати з метою подальшого затримання. У той час обвинувачений, тікаючи, з метою помститися за агресивні дії потерпілого та свідка, а також з метою уникнути затримання, здійснив постріл у живіт потерпілому, чим спричинив йому тілесне ушкодження.

Таким чином, обстановка й обставини події, динаміка їх розвитку й застосування засудженим насильства до конкретного потерпілого не свідчать про те, що його поведінка була зумовлена бажанням протиставити себе суспільству і продемонструвати зневагу до загальноприйнятих норм і правил поведінки. Конфлікт мав у своїй основі конкретні особисті відносини, які раптово виникли між його сторонами, і подальші дії засудженого в ході конфлікту зумовлювалися особистим мотивом.

ККС ВС дійшов висновку, що у цьому випадку заподіяння насильства потерпілому у зв`язку із сваркою та подальшим переслідуванням у вигляді спричинення останньому легкого тілесного ушкодження, та у результаті падіння від пострілу - середньої тяжкості тілесного ушкодження, хоча й мало місце на вулиці у дворі житлового будинку, однак посягало не на громадський порядок чи моральність, а саме на здоров`я потерпілого, тобто основним безпосереднім об`єктом посягання засудженого було здоров`я потерпілого, а не громадська безпека.

З повним текстом постанови ККС ВС у зазначеній справі можна ознайомитися за цим посиланням.