Умови, за яких відсутність вироку в кримінальній справі не є підставою для зупинення провадження в цивільній справі

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду у справі № 201/12587/21 сформулював правовий висновок, відповідно до якого відсутність вироку в кримінальній справі не є підставою для зупинення провадження в цивільній справі за умови наявності достатніх доказів для встановлення та оцінки обставин справи.

У справі судом першої інстанції задоволено позов до Акціонерного товариства «Ідея Банк» про стягнення грошових коштів за банківськими договорами депозитів на загальну суму 18 480 000,00 грн.

Ухвалою апеляційного суду клопотання АТ «Ідея Банк» про зупинення провадження у справі задоволено.

Зупиняючи провадження у справі, апеляційний суд виходив із того, що зібрані докази не дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду до вирішення іншої справи, з огляду на що, провадження у цій справі слід зупинити до набрання законної сили судовим рішенням у кримінальному провадженні за підозрою особи у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 27, частиною четвертою статті 190, частиною другою статті 366, частиною третьою статті 28, частиною першою, частиною четвертою статті 358 КК України.

Пункт 6 частини першої статті 251 ЦПК України серед випадків, за наявності яких суд зобов`язаний зупинити провадження у справі, передбачає об`єктивну неможливість розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.

КЦС ВС вказав, що з огляду на вимоги закону для вирішення питання про зупинення провадження у справі суду слід у кожному конкретному випадку з`ясовувати: як пов`язана справа, яка розглядається, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду справи.

Отже, необхідність у зупиненні провадження у справі виникає у випадку, якщо неможливо прийняти рішення у справі до ухвалення рішення в іншій справі. Тобто між справами, що розглядаються, повинен існувати тісний матеріально-правовий зв`язок, який виражається в тому, що факти, встановлені в одній із справ, будуть мати преюдиційне значення для іншої справи.

Як неможливість розгляду справи до вирішення іншої справи необхідно розуміти те, що обставини, які розглядаються в такій справі, не можуть бути встановлені судом самостійно через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок непідвідомчості, обмеженості предметом позову, неможливості розгляду тотожної справи, черговості розгляду вимог тощо.

Така правова позиція сформульована у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 серпня 2023 року у справі № 990/24/23.

Необхідно враховувати, що відповідно до пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

КЦС ВС зазначив, що суд апеляційної інстанції не врахував наявність достаніх доказів під час розгляду позову та можливість використання, як доказів, отриманих у кримінальному провадженні висновків експертів, що не вимагає завершення розгляду судом криімнального провадження та винесення вироку.

КЦС ВС скасував ухвалу апеляційного суду та передав справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

З повним текстом постанови КЦС ВС можна ознайомитися за цим посиланням.