ВП ВС роз'яснила коли державний виконавець може звернутися з позовами про визначення частки боржника у спільному майні та про оспорення фраудаторного правочину

Відповідно до обставин справи під час виконання приватний виконавець виявив, що боржниця не має власного майна для погашення заборгованості. Але під час перебування у шлюбі подружжя набуло у власність земельну ділянку та житловий будинок, які були зареєстровані за чоловіком. Після настання строку повернення суми позики між подружжям було укладено шлюбний договір, за умовами якого набуте в період шлюбу майно є особистою власністю того з подружжя, за ким зареєстроване. Після розірвання шлюбу чоловік подарував земельну ділянку й житловий будинок дочці сторін.

Приватний виконавець, вважаючи такі договори такими, що укладені боржником на шкоду кредитору з метою запобігання зверненню стягнення на майно, тобто є фраудаторними, звернувся до суду з позовом про визнання правочинів недійсними та визначення частки боржниці у спільному майні.

Суд першої інстанції повернув позовну заяву приватного виконавця в інтересах боржниці з тих підстав, що Закон України «Про виконавче провадження» не передбачає повноважень державного або приватного виконавця на звернення до суду з позовом в інтересах стягувача або боржника у виконавчому провадженні. Апеляційний суд задовольнив апеляційну скаргу приватного виконавця, ухвалу суду першої інстанції скасував, а справу направив для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Велика Палата ВС дійшла висновків, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має не особистий, а виключно службовий інтерес, який полягає у виконанні покладених на нього державою посадових обов’язків і досягненні такого результату, за якого судове рішення буде виконаним.

При цьому виконавець вправі звернутися до суду з позовами про визначення частки боржника у спільному майні та про оспорення фраудаторного правочину саме в інтересах стягувача (а не боржника) у виконавчому провадженні.

А пред’явлення виконавцем позову в інтересах боржника має наслідком або повернення позовної заяви заявникові на підставі п. 4 ч. 4 ст. 185 ЦПК України, або (якщо провадження вже відкрите) залишення її без розгляду на підставі п. 2 ч. 1 ст. 257 ЦПК України.

З постановою ВП ВС від 10 вересня 2025 року у справі № 367/252/24 можна ознайомитись за посиланням.

Джерело: веб-сайт ВС.