ВС про порушення прокурором строку передачі матеріалів досудового розслідування

Суди попередніх інстанцій визнали винуватим і засудили обвинуваченого за ч. 2 ст. 365 КК України. У касаційній скарзі сторона захисту вказувала, що після внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР прокурор на порушення вимог ч. 7 ст. 214 КПК України не передав наявні в нього матеріали до органу досудового розслідування, натомість самостійно збирав докази, діючи поза межами своїх повноважень, а тому зібрані докази є недопустимими.

Об’єднана палата ККС ВС зауважила, що одним із завдань прокурора є саме процесуальне керівництво і координування діяльності тих суб’єктів, які здійснюють досудове розслідування. У ч. 7 ст. 214 КПК України передбачено обов’язок прокурора передати наявні у нього матеріали до органу досудового розслідування та доручити проведення досудового розслідування належному органу. Такий законодавчий підхід демонструє, що первинним завданням прокурора є забезпечення наглядової функції і перевірка, в тому числі на предмет законності, тієї діяльності, тих рішень, які здійснюють чи приймають слідчі.

Верховний Суд вже неодноразово звертав увагу на те, що закінчення строку виконання обов'язку не створює можливість невиконання такого обов’язку взагалі. Обов'язкова дія повинна бути виконана і після закінчення строку, тобто прокурор повинен виконати свій обов’язок у будь-якому разі.

Колегія суддів Об’єднаної палати ККС ВС зазначила, що якщо прокурор, який вніс відомості до ЄРДР, порушив визначений законодавцем у ч. 7 ст. 214 КПК України строк для передачі матеріалів до органу досудового розслідування, то суд, враховуючи обсяг і характер вчинених прокурором дій, прийнятих ним рішень, тривалість такого порушення, вирішує питання про допустимість доказів, отриманих протягом цього періоду.

Передача прокурором матеріалів досудового розслідування відповідному органу поза межами строку, визначеного ч. 7 ст. 214 КПК України, не тягне автоматичного визнання доказів недопустимими.

(постанова ОП ККС ВС від 27 жовтня 2025 року у справі № 487/2438/17).

Джерело: веб-сайт ВС.