ВС щодо наслідків конфіскації земельної ділянки сільськогосподарського призначення в іноземця

Прокурор звернувся до суду в інтересах держави до громадянина іноземної держави та сільськогосподарського товариства. Посилався на те, що іноземець успадкував дві земельні ділянки сільськогосподарського призначення, але протягом року їх не відчужив, як того вимагають ч. 4 ст. 81 та ч. 1 ст. 145 ЗК України.

Одну з ділянок він передав в оренду сільськогосподарському товариству.

Прокурор просив припинити право власності іноземця шляхом конфіскації ділянок на користь держави з подальшим продажем на торгах, а також припинити дію договору оренди та право оренди товариства.

Суд першої інстанції задовольнив позов, вказавши, що відповідач, будучи іноземцем, не відчужив земельні ділянки у встановлений строк, тому вони підлягають конфіскації, а договір оренди та право оренди сільськогосподарського товариства — припиненню.

Апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції в частині задоволення вимог про припинення дії договору оренди землі та права оренди земельної ділянки і відмовив у задоволенні цих вимог прокурора, вважаючи, що іноземець не мав права укладати договір оренди земель сільськогосподарського призначення, тому що не є громадянином України. На думку суду, такий договір порушує публічний порядок і є нікчемним, оскільки стосується земель сільськогосподарського призначення — категорії, що перебуває під особливою охороною держави як складова національного багатства.

ОП КЦС ВС визнала правильним висновок суду першої інстанції та зазначила, що договір оренди земельної ділянки, укладений її власником, хоча й іноземцем, право власності якого підтверджується свідоцтвом про право на спадщину, протягом року з моменту набуття права власності в порядку спадкування, не може вважатися таким, що суперечить публічному порядку, а отже не є нікчемним.

ОП КЦС ВС зауважила, що землі сільськогосподарського призначення дійсно є особливо цінною категорією, національним багатством і перебувають під особливою охороною закону. Саме тому вони можуть підлягати конфіскації у визначених законом випадках, що і є проявом публічного інтересу.

При цьому невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений ЗК України строк є підставою для припинення права власності на земельну ділянку в судовому порядку, а не автоматично.

Крім того, ОП КЦС ВС зазначила, що застосування конфіскації зумовлює настання таких правових наслідків, як припинення інших (аніж право власності) цивільних прав. Оскільки конфіскація є примусовою підставою припинення права власності на майно і переходу цього права до держави, вона не залежить від волі попереднього власника, а тому всі інші права (речові чи зобов’язальні), пов’язані з конфіскованим майном, повинні припинятися внаслідок припинення права власності.

Таким чином, припинення права власності іноземця на земельну ділянку шляхом її конфіскації тягне за собою припинення і права оренди цієї землі.

Постанова ОП КЦС ВС від 20 жовтня 2025 року у справі № 559/2900/23 (провадження № 61-12729св24) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/131130640.

Джерело - веб-сайт ВС