ВС щодо використання речей та документів, отриманих в порядку тимчасового доступу з іншого кримінального провадження

ОП ККС вказала, що порядок отримання доказів через здійснення слідчих (розшукових) дій у кримінальному провадженні регулюється розд. ІІІ КПК України, а гл. 4 цього Кодексу встановлено критерії допустимості доказів. Водночас тимчасовий доступ до речей і документів є заходом забезпечення кримінального провадження та передбачений розд. ІІ КПК України.

При цьому за приписами ст. 166 КПК України у разі невиконання ухвали про тимчасовий доступ до речей і документів слідчий суддя, суд за клопотанням сторони кримінального провадження, якій надано право на доступ до речей і документів на підставі ухвали, має право постановити ухвалу про дозвіл на проведення обшуку згідно з положеннями цього Кодексу з метою відшукання та вилучення зазначених речей і документів, тобто матеріальних носіїв інформації (фактичних даних), які є доказами в кримінальному провадженні.

Приписи вказаної норми, як і ті, що передбачені ст. 93 КПК України, переконливо свідчать, що сторони мають право збирати докази, крім як у спосіб проведення слідчих (розшукових) дій, а також і шляхом здійснення інших дій, які здатні забезпечити подання суду належних і допустимих доказів у порядку, передбаченому законом.

ОП ККС дійшла висновку, що надійність джерела походження та доказів, отриманих за допомогою тимчасового доступу до речей і документів з іншого провадження, є не меншою, аніж надійність доказів, отриманих у результаті слідчих (розшукових) дій.

Джерело: вебсайт ВС