ВС вказав, коли виконавець може звернути стягнення на право оренди земельної ділянки
Особа звернулася до суду зі скаргою на незаконні рішення та дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби.
Скаржниця зазначала, що стягувачем до головного державного виконавця було надіслано клопотання про арешт та реалізацію права оренди земельних ділянок, які належать боржнику. Державним виконавцем було накладено арешт на права оренди, який боржником не був оскаржений. Однак в частині клопотання, яка стосується реалізації права оренди, письмової відповіді або постанови надано не було.
Стягувачем було подано клопотання про залучення суб`єкта оціночної діяльності. За результатами розгляду даного клопотання їй було відмовлено у залученні суб`єкта оціночної діяльності суб`єкта господарювання задля оцінки прав оренди земельних ділянок, а також у подальшій їх реалізації з посиланням на частину п`яту статті 93 Земельного кодексу України.
Стягувач покликалась на те, що відмова виконавцем у продажу на земельних торгах прав оренди земельних ділянок, які належать боржнику, є необґрунтованою та незаконною.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно боржник орендує близько 40 земельних ділянок. З огляду на той факт, що боржник не виконує рішення суду, а навпаки, робить все можливе задля приховання свого майна, вважала за доцільне реалізацію права оренди зазначених земельних ділянок.
Суди першої та апеляційної інстанцій відмовили у задоволенні скарги.
Суди виходили з того, що оскільки право оренди земельної ділянки, що перебуває у приватній власності, не може відчужуватися орендарем, то відповідно не може бути відчужене і в процесі виконавчого провадження, де боржником є орендар.
ВС погодився з таким вирішенням спору.
Суд касаційної інстанції зазначив, що частиною п`ятою статті 93 ЗК України право оренди земельної ділянки визнано оборотоздатним об`єктом для власника такої ділянки, що слідує з положення цієї частини про те, що «право оренди земельної ділянки може відчужуватися, у тому числі продаватися на земельних торгах, а також передаватися у заставу, спадщину, вноситися до статутного капіталу власником земельної ділянки - на строк до 50 років, крім випадків, визначених законом».
А згідно з абзацом третім частини другої статті 135 ЗК України «продаж земельних ділянок, що перебувають у приватній власності, або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) може здійснюватися на земельних торгах виключно з ініціативи власників земельної ділянки. У такому разі земельні торги регулюються положеннями цього Кодексу, якщо інше не передбачено законом чи договором з виконавцем земельних торгів».
ВС зауважив, що спеціальним законодавством право ініціювати та продавати серед іншого і право на оренду земельної ділянки надано саме власнику земельної ділянки.
Звернення стягнення на земельні ділянки або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) здійснюється державним виконавцем, приватним виконавцем під час виконання рішень, що підлягають примусовому виконанню в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».
Суд вказав, що у процедурі виконання судового рішення про стягнення заборгованості щодо боржника-орендаря межі оборотоздатності права оренди земельної ділянки як об`єкта стягнення у виконавчому провадженні слід визначати залежно від змісту прав орендаря за договором оренди, а не прав власника такої земельної ділянки.
За частиною шостою статті 93 ЗК України орендована земельна ділянка або її частина може за згодою орендодавця, крім випадків, визначених законом, передаватися орендарем у володіння та користування іншій особі (суборенда). Однак така передача земельної ділянки у володіння та користування іншій особі не породжує самостійних договірних відносин між власником земельної ділянки та суборендарем, не змінює та не припиняє існуючий договір оренди, не породжує відчуження цього права та, відтак, не припиняє право оренди орендаря.
ВС зауважив, що застосування виконавцем такого заходу примусового виконання рішень, як звернення стягнення на право оренди земельної ділянки, можливе стосовно власника земельної ділянки (орендодавця), а також у тих випадках, коли право на таке відчуження щодо іншої, крім власника, особи, передбачено законом або договором (емфітевзіс, суперфіцій, заставодержатель права оренди земельної ділянки тощо), адже виконавець, виконуючи рішення, не може бути наділений більшими повноваженнями щодо майнових прав, ніж має щодо цих самих майнових прав сам боржник (постанова від 19.06.2020 у справі № 240/657/17).
При вирішенні спору ВС послався також на висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року в справі № 904/968/18 (провадження № 12-174гс19).
