ВС вказав на наслідки відсутності у посвідчувальному написі причини, з якої заповідач не підписав заповіт особисто

Особа звернувся до суду з позовом про визнання заповіту недійсним. Позивач зазначав, що його матір’ю було вчинено заповіт на його користь та на користь відповідачів.

Проте позивач вважав, що такий заповіт є недійсним, оскільки суперечив волі заповідача та посвідчений з порушенням чинного законодавства, а саме: текст заповіту не був оголошений секретарем сільської ради його матері, був прочитаний тільки свідками; посвідчення заповіту відбувалось вдома у заповідача у зв'язку з її похилим віком, хоча текст заповіту викладено за допомогою комп'ютерної техніки (тобто, текст заповіту виготовлявся заздалегідь, а не в приміщенні житлового будинку його матері, чим порушено таємницю вчинення нотаріальної дії); в заповіті не вказано всі анкетні дані свідків, які були присутні при посвідченні заповіту.

Також позивач покликався на те, що його мати була важкохворою особою та перебувала в стадії реабілітації після перенесеного інсульту, що в свою чергу мало наслідком неможливість усвідомлювати наслідки своїх дій та керувати ними, а в заповіті не вказано про причини, з яких заповідач не могла підписати заповіт особисто.

Суд першої інстанції позов задовольнив. Суд виходив з того, що відповідно до частини другої статті 1247 ЦК України заповіт має бути підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 ЦК - за дорученням особи текст правочину у її присутності підписує інша особа. Підпис іншої особи на тексті правочину, що посвідчується нотаріально, засвідчується нотаріусом або посадовою особою, яка має право на вчинення такої нотаріальної дії, із зазначенням причин, з яких текст правочину не може бути підписаний особою, яка його вчиняє, чого секретарем сільської ради вчинено не було.

Апеляційний суд погодився з таким вирішенням спору.

КЦС ВС скасував рішення судів та у задоволенні позову про визнання заповіту недійсним відмовив.

Суд зазначив, що відповідно до положень частини другої статті 1248 ЦК України нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним. Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках (стаття 1253 ЦК).

Статтею 1253 ЦК України передбачено, що у випадках, встановлених абзацом третім частини другої статті 1248 і статтею 1252 цього Кодексу, присутність не менш як двох свідків при посвідченні заповіту є обов'язковою. Свідками можуть бути лише особи з повною цивільною дієздатністю. Свідками не можуть бути:1) нотаріус або інша посадова, службова особа, яка посвідчує заповіт; 2) спадкоємці за заповітом; 3) члени сім'ї та близькі родичі спадкоємців за заповітом; 4) особи, які не можуть прочитати або підписати заповіт. Свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому.

Згідно з частиною першою статті 1257 ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.

ВС звернув увагу на те, що обставин які б свідчили, що волевиявлення заповідача не відповідало її волі, не встановлено, а наявність у заповідача хвороби й неможливість у зв'язку з цим підписати заповіт особисто підтверджується підписом свідків.

ВС дійшов висновку, що сама по собі відсутність вказівки у посвідчувальному написі на причину, з якої текст заповіту не міг бути підписаний заповідачем особисто, за встановлених обставин неможливості підпису заповіту особою за станом здоров'я, не свідчить про дефект форми заповіту та його недійсність у зв'язку з цим (постанова від 06.03.2018 № 0910/1403/2012-ц).