ВС вказав на юрисдикцію спорів про відшкодування шкоди, заподіяної у зв`язку з оплатою незаконно звільненому працівникові часу вимушеного прогулу

Керівник місцевої прокуратури в інтересах держави в особі виконавчого комітету міської ради звернувся до суду з позовом до особи про стягнення у порядку регресу майнової шкоди, заподіяної унаслідок незаконного звільнення працівника.

Виконавчим комітетом на виконання рішення суду про поновлення працівника було виплачено особі грошові кошти у загальному розмірі 764 944, 23 грн. Внаслідок незаконного звільнення міським головою особи із займаної посади, виконавчому комітету завдано збитки у розмірі 764 944,23 грн., тобто спричинено збитки державному (місцевому) бюджету, унаслідок чого у позивача виникло право регресної вимоги до відповідача, як винної особи.

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову, оскільки між звільненим та виконавчим комітетом міської ради не виникало правовідносин пов`язаних з заподіянням шкоди, позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження заподіяння останньому шкоди. Так, на думку суду, середній заробіток за весь час вимушеного прогулу та відповідні податки у рахунок держави не є матеріальною шкодою у розуміння положень статті 22 ЦК України.

Суд апеляційної інстанції вирішив закрити провадження у справі, оскільки розгляд справи за цим позовом віднесено до юрисдикції адміністративних судів. Суд послався на те, що спірні правовідносини виникли у зв`язку з проходженням відповідачем публічної служби в органах місцевого самоврядування.

Касаційний цивільний Суд ВС скасував постанову апеляційного суду та справу направив до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Суд касаційної інстанції роз’яснив, що, застосовуючи матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди на підставі пункту 8 частини першої статті 134 КЗпП України, суди повинні мати на увазі, що за цим законом покладається обов`язок з відшкодування шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації у зв`язку з оплатою незаконно звільненому чи незаконно переведеному працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижче оплачуваної роботи, на винних службових осіб, за наказом або розпорядженням яких звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону або яким затримано виконання рішення суду про поновлення на роботі.

Відповідальність у цих випадках настає незалежно від форми вини.

КЦС звернув увагу на те, що трудове законодавство не містить додаткових підстав для відшкодування майнової шкоди з винних службових осіб, за наказом або розпорядженням яких звільнення працівника здійснено з порушенням вимог закону або затримано виконання рішення суду про поновлення на роботі.

Відшкодування шкоди у порядку регресу відбувається в порядку, передбаченому цивільним законодавством України, тобто за правилами цивільного судочинства, що унеможливлює звернення з таким позовом до адміністративного суду.

А апеляційний суд не врахував, що у цій справі не підлягає доведенню оцінка правомірності дій відповідача, тобто не підлягає вирішенню питання щодо правомірності його дій щодо звільнення особи із публічної служби. У зв`язку з чим, предметом розгляду у цій справі є лише відшкодування шкоди у порядку регресу, тобто вирішення приватноправових відносин (постанова від 22.09.2021 у справі № 676/2149/20)