ВС висловився щодо особливостей виділу частки зі спільного майна

Особа звернулася до суду з позовом про виділ в натурі частки майна, яке є спільною частковою власністю.

Посилаючись на те, що спільне з відповідачами користування належними їй частками нерухомого майна неможливе, позивачка просила виділити належну їй частку у нерухомому майні та припинити спільну часткову власність, а саме: виділити їй в натурі відокремлений об`єкт нерухомості із майна, що перебуває у спільній частковій власності, припинити право спільної часткової власності на нього та визнати за нею право особистої приватної власності на нежитлове приміщення; виділити їй в натурі та визнати за нею право особистої приватної власності на 83/100 частини земельної ділянки; припинити її право власності на об`єкти нерухомого майна, які перебувають у спільній частковій власності: на 1/20 частини квартири; 1/15 частини житлового будинку; 1/15 частини земельної ділянки.

Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Суди виходили з того, що до спірних правовідносин, які виникли між позивачкою та відповідачами, не можуть бути застосовані положення статей 358, 364 Цивільного кодексу України,оскільки позивач, у розумінні зазначених норм, не заявила вимог, як співвласник, про виділ в натурі її частки в майні, тому позивач обрала неправильний спосіб захисту порушеного права.

ВС також не знайшов підстав для задоволення позовних вимог.

Суд касаційної інстанції зазначив, що відповідно до статті 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

Касаційний цивільний суд роз’яснив, що за змістом наведених норм виділ частки зі спільного майна - це перехід частини цього майна у власність учасника спільної власності пропорційно його частці в праві спільної власності та припинення права спільної часткової власності на відповідне майно. Шляхом виділу частки у майні припиняється спільна часткова власність, і особа стає власником виокремленого майна.

Юридичне значення виділу частки полягає у тому, що учасник отримує в натурі майно, яке відповідає його частці, як самостійний об`єкт. Отже, виділ частки передбачає виокремлення частини об`єкта у самостійний об`єкт.

Частка, яка виділяється, повинна бути саме окремим об`єктом нерухомого майна, як і частка, яка залишається в іншого власника (власників), у розумінні статті 181 ЦК України. Внаслідок виділу частки з нерухомого майна, утворюється два самостійних об`єкта майна.

Суд зауважив, що вимоги позивачки у розумінні статті 364 ЦК України не є виділом в натурі частки із майна, яке перебуває у спільній частковій власності кількох осіб.

Позивач разом із іншими спадкоємцями отримала відповідну частку у кожному індивідуально визначеному майні, що ввійшло до складу спадщини.

Відповідно до позовних вимог, відмовляючись від права власності на частки у праві в одному майні, позивачка прагне набути прав на збільшену частку в іншому майні за рахунок часток, які належать іншим спадкоємцям.

ВС вказав, що аналіз змісту статей 356, 367, 364 ЦК України свідчить, що поняття «поділ» та «виділ» не є тотожними. Так, при поділі майно, що знаходиться у спільній частковій власності, розподіляється між усіма співвласниками, і правовідносини спільної часткової власності припиняються. Натомість при виділі частки правовідносини спільної часткової власності, як правило, зберігаються, а припиняються лише для співвласника, частка якого виділяється.

Суд касаційної інстанції дійшов висновку, що вимоги позивачки щодо збільшення своєї частки у праві власності на нежитлове приміщення та земельні ділянки за рахунок передачі належних їй інших часток у праві власності на інше нерухоме майно, яке вона успадкувала, іншим співвласникам, є по суті не виділом частки у натурі, а примусовим обміном такими частками, що суперечить вимогам ЦК України, в тому числі положенням статті 364 ЦК України (постанова від 06.10.2021 у справі № 336/1136/19).