ВС висловився щодо оцінки показань працівника патрульної поліції при вирішенні спору щодо законності постанови про адміністративне правопорушення

Позивач просив суд визнати протиправною і скасувати постанову про притягнення до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425,00 грн. за частиною другою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).

Так, у постанові вказано, що особа здійснив проїзд перехрестя на заборонений (червоний) сигнал світлофора, чим порушив підпункт 8.7.3 (е) Правил дорожнього руху України.

Позивач зазначав, що постанова є безпідставною і винесена з порушенням порядку притягнення до адміністративної відповідальності, оскільки Правил дорожнього руху не порушував.

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову. Суд зазначив, що вчинення позивачем адміністративного правопорушення є доведеним і підтверджується постановою у справі про адміністративне правопорушення і показаннями свідка, допитаного в судовому засіданні.

Іншого висновку дійшов суд апеляційної інстанції, який вирішив скасувати оскаржену постанову. Суд зазначив про те, що правомірність оскаржуваної постанови не підтверджено належними та допустимими доказами. Відповідачем не надано належних доказів учинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 122 КУпАП, а тому притягнення його до відповідальності є необґрунтованим і протиправним.

Суд апеляційної інстанції не брав до уваги показання свідка, допитаного в судовому засіданні в суді першої інстанції. Суд зазначив, що критично ставиться до таких показань, оскільки вони, ураховуючи відсутність будь-яких інших доказів порушення позивачем ПДР України, не можуть бути беззаперечним свідченням учинення особою адміністративного правопорушення. Також суд апеляційної інстанції указав на те, що свідок є співробітником відповідача, що ставить під сумнів його незацікавленість.

З таким вирішенням спору погодився і Касаційний адміністративний суд. Суд касаційної інстанції також вказав на помилковість висновків суду першої інстанції стосовно того, що підтвердженням порушення особою ПДР України є постанова, оскільки лише описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом учинення особою такого порушення. Постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за своєю правовою природою є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення (постанова від 05.08.2019 у справі № 712/12830/16-а).