Вимоги процесуального закону не перешкоджають стороні захисту шукати і надавати суду докази після закінчення досудового розслідування, у тому числі під час розгляду справи в суді першої інстанції - ККС

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду у справі №462/1710/16-к сформулював правовий висновок щодо допустимості наданих стороною захисту суду доказів, у тому числі показів свідка, допитаного у судовому розгляді за клопотанням сторони захисту, з урахуванням вимог статті 290 КПК України.

ККС ВС зазначив, що висновок суду першої інстанції з яким погодився апеляційний суд, про недопустимість доказу, яким є показання свідка у судовому розгляді справи, проведеного за клопотанням сторони захисту, ґрунтується на помилковому тлумаченні положень статті 290 КПК,
що стосується відкриття сторонами доказів, наявних в неї на час закінчення досудового розслідування.

Згідно із частиною 6 цієї статті сторона захисту за запитом прокурора зобов`язана відкрити речові докази або їх частини, документи або копії з них, а також надати доступ до житла чи іншого володіння, якщо вони знаходяться у володінні або під контролем сторони захисту, якщо сторона захисту має намір використати відомості, що містяться в них, як докази у суді.

Це положення не згадує показань свідка, оскільки, на відміну від сторони обвинувачення, сторона захисту не може проводити допит і отримувати показання, а лише пояснення, які відповідно до
частини 8 статті 95 КПК не є джерелом доказів.

Тому на сторону захисту законом не покладено обов`язку відкривати доказ, який вона в принципі не може мати всвоєму розпорядженні.

Показання свідка, викликаного судом за клопотанням сторони захисту, з`являються лише під час його допиту в судовому засіданні і, таким чином, не можуть бути відкриті до цього моменту.

Таким чином, вимоги статті 290 КПК не перешкоджають стороні захисту шукати інадавати суду докази після закінчення досудового розслідування, у тому числі під час розгляду справи всуді першої інстанції.

Це зокрема підтверджується положеннями пункту 8 частини 3 статті 42 КПК, відповідно до яких обвинувачений, тобто особа, обвинувальний акт щодо якої передано до суду, має право збирати іподавати докази.

Виключення такої можливості істотним чином обмежить здатність обвинуваченої особи ефективно захищатися від обвинувачення, оскільки лише після закінчення досудового розслідування сторона захисту отримує доступ до доказів, на підставі яких сформульовано обвинувачення, і після цього має повноцінну можливість побудувати стратегію і тактику захисту, що включає пошук і надання доказів.

З повним текстом постанови ККС ВС у зазначеній справі можна ознайомитися за цим посиланням.