Слідчий суддя немає повноважень зобов'язати слідчого, дізнавача чи прокурора прийняти рішення - ККС
· 22:03
Як убачається з ухвали апеляційного суду у справі №757/26714/22-к, закриваючи апеляційне провадження за скаргою прокурора, апеляційний суд послався на положення статей 399, 309 КПК України. Зазначив, що нормами кримінального процесуального законодавства не передбачено оскарження в апеляційному порядку ухвал слідчого судді за результатами розгляду скарги на бездіяльність прокурора з питання закриття провадження у справі у зв`язку із закінченням строків досудового розслідування.
Натомість слід зазначити, що нормами КПК не передбачено і постановлення слідчим суддею ухвали про зобов`язання прокурора прийняти конкретну постанову про закриття кримінального провадження у зв`язку із закінченням строків досудового розслідування на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Верховний Суд України в постанові від 12 жовтня 2017 року (справа № 5-142кс(15)17) зробив правовий висновок про те, що в разі постановлення слідчим суддею ухвали, що не передбачена кримінальними процесуальними нормами, до яких відсилають положення ч. 3 ст. 309 КПК України, суд апеляційної інстанції не вправі відмовити в перевірці її законності, посилаючись на приписи ч. 4 ст. 399 КПК України.
Право на апеляційне оскарження такого судового рішення підлягає забезпеченню на підставі п. 17 ч. 1 ст. 7 та ч. 1 ст. 24 КПК України, які його гарантують, з огляду на положення ч. 6 ст. 9 КПК України, яка встановлює, що у випадках, коли положення КПК України не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч. 1 ст. 7 КПК України.
23 травня 2018 року така правова позиція була підтримана Великою Палатою Верховного Суду у двох постановах, що стосувалися ухвал слідчих суддів про проведення позапланової перевірки, де Суд зазначив, що «не вбачає підстав для відходу від такої судової практики та вважає, що з метою забезпечення єдності судової практики у вирішенні питань відкриття апеляційного провадження за скаргами на ухвали слідчих суддів про призначення позапланових перевірок суди апеляційної інстанції повинні діяти з урахуванням судової практики Верховного Суду України, а саме згаданої постанови від 12 жовтня 2017 року».
У цій справі слідчий суддя в резолютивній частині ухвали постановив: «Зобов`язати … прокурора … вчинити дію, визначену п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України - прийняти постанову про закриття кримінального провадження». У мотивувальній частині рішення він на обґрунтування своїх повноважень ухвалити таке рішення послався на п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України, при цьому зазначив, що на досудовому розслідуванні може бути оскаржена бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягала, зокрема, у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк.
Таким чином, можна дійти висновку, що суддя ґрунтував свої повноваження на п. 3 ч. 2 ст. 307 КПК України, що передбачає повноваження «зобов`язати вчинити певну дію», і вважав рішення прокурора «процесуальною дією».
Положення КПК не свідчать про те, що законодавець визначає «рішення» як різновид «дії». Навпаки, відповідно до КПК України «рішення» і «дія» завжди мають самостійне значення. Рішення приймається - дія здійснюється, дія має початок і закінчення - рішення є одномоментним актом, до процесуальної дії можуть бути залучені багато учасників - процесуальне рішення приймається лише уповноваженою особою, дії фіксуються в протоколі - рішення оформлюється постановою.
Таким чином, положення КПК України не дають жодних підстав уважати процесуальне рішення одним з різновидів процесуальної дії.
Враховуючи різну правову природу «рішень» і «дій», ч. 2 ст. 307 КПК України визначає різні повноваження слідчого судді у випадку їх оскарження.
Під час оскарження дії або нездійснення дії слідчий суддя має повноваження зобов`язати припинити дію або здійснити дію, однак не має повноважень скасувати дію, що вже відбулася.
У той же час стосовно оскаржених рішень слідчий суддя має повноваження лише скасувати таке рішення, але не має повноважень зобов`язати прийняти рішення.
ККС вказав, що слідчий суддя не має повноважень визначати, яке саме рішення має прийняти слідчий або прокурор у конкретному випадку, оскільки таким чином суддя втрутиться у сферу повноважень цих осіб і фактично візьме участь у діяльності сторони обвинувачення всупереч своїй ролі в провадженні (ч. 3 ст. 22 КПК України).
За вказаних обставин рішення суду апеляційної інстанції ККС скасував та направив справу на новий апеляційний розгляд.
З повним текстом постанови ККС можна ознайомитися за цим посиланням.
Натомість слід зазначити, що нормами КПК не передбачено і постановлення слідчим суддею ухвали про зобов`язання прокурора прийняти конкретну постанову про закриття кримінального провадження у зв`язку із закінченням строків досудового розслідування на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Верховний Суд України в постанові від 12 жовтня 2017 року (справа № 5-142кс(15)17) зробив правовий висновок про те, що в разі постановлення слідчим суддею ухвали, що не передбачена кримінальними процесуальними нормами, до яких відсилають положення ч. 3 ст. 309 КПК України, суд апеляційної інстанції не вправі відмовити в перевірці її законності, посилаючись на приписи ч. 4 ст. 399 КПК України.
Право на апеляційне оскарження такого судового рішення підлягає забезпеченню на підставі п. 17 ч. 1 ст. 7 та ч. 1 ст. 24 КПК України, які його гарантують, з огляду на положення ч. 6 ст. 9 КПК України, яка встановлює, що у випадках, коли положення КПК України не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч. 1 ст. 7 КПК України.
23 травня 2018 року така правова позиція була підтримана Великою Палатою Верховного Суду у двох постановах, що стосувалися ухвал слідчих суддів про проведення позапланової перевірки, де Суд зазначив, що «не вбачає підстав для відходу від такої судової практики та вважає, що з метою забезпечення єдності судової практики у вирішенні питань відкриття апеляційного провадження за скаргами на ухвали слідчих суддів про призначення позапланових перевірок суди апеляційної інстанції повинні діяти з урахуванням судової практики Верховного Суду України, а саме згаданої постанови від 12 жовтня 2017 року».
У цій справі слідчий суддя в резолютивній частині ухвали постановив: «Зобов`язати … прокурора … вчинити дію, визначену п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України - прийняти постанову про закриття кримінального провадження». У мотивувальній частині рішення він на обґрунтування своїх повноважень ухвалити таке рішення послався на п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України, при цьому зазначив, що на досудовому розслідуванні може бути оскаржена бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягала, зокрема, у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк.
Таким чином, можна дійти висновку, що суддя ґрунтував свої повноваження на п. 3 ч. 2 ст. 307 КПК України, що передбачає повноваження «зобов`язати вчинити певну дію», і вважав рішення прокурора «процесуальною дією».
Положення КПК не свідчать про те, що законодавець визначає «рішення» як різновид «дії». Навпаки, відповідно до КПК України «рішення» і «дія» завжди мають самостійне значення. Рішення приймається - дія здійснюється, дія має початок і закінчення - рішення є одномоментним актом, до процесуальної дії можуть бути залучені багато учасників - процесуальне рішення приймається лише уповноваженою особою, дії фіксуються в протоколі - рішення оформлюється постановою.
Таким чином, положення КПК України не дають жодних підстав уважати процесуальне рішення одним з різновидів процесуальної дії.
Враховуючи різну правову природу «рішень» і «дій», ч. 2 ст. 307 КПК України визначає різні повноваження слідчого судді у випадку їх оскарження.
Під час оскарження дії або нездійснення дії слідчий суддя має повноваження зобов`язати припинити дію або здійснити дію, однак не має повноважень скасувати дію, що вже відбулася.
У той же час стосовно оскаржених рішень слідчий суддя має повноваження лише скасувати таке рішення, але не має повноважень зобов`язати прийняти рішення.
ККС вказав, що слідчий суддя не має повноважень визначати, яке саме рішення має прийняти слідчий або прокурор у конкретному випадку, оскільки таким чином суддя втрутиться у сферу повноважень цих осіб і фактично візьме участь у діяльності сторони обвинувачення всупереч своїй ролі в провадженні (ч. 3 ст. 22 КПК України).
За вказаних обставин рішення суду апеляційної інстанції ККС скасував та направив справу на новий апеляційний розгляд.
З повним текстом постанови ККС можна ознайомитися за цим посиланням.
Поділитись:
