Виселення особи з житла без надання іншого приміщення при самовільному зайнятті чужої власності є правомірним - КЦС

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду у справі №523/16115/22 сформулював правовий висновок щодо правомірності виселення особи з житла без надання іншого приміщення при самовільному зайнятті чужої власності.

КЦС ВС погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій у цій справі та вказав, що згідно із частиною четвертою статті 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Відповідно до частини першої статті 109 ЖК України виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом.

У частині третій статті 116 ЖК України передбачено, що осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення.

Виселення цих осіб пов`язане з відсутністю у них будь-яких підстав для зайняття жилої площі.

Отже, виселення особи з житла без надання іншого житлового приміщення є правомірним, якщо така особа самовільно займає житлове приміщення без законних підстав та створює перешкоди власнику у користуванні його майном.

Таке виселення можливе за умов, що воно передбачене законом, переслідує легітимну мету та є необхідним у демократичному суспільстві.

При цьому має бути дотримано принцип пропорційності між метою захисту права власності та засобами її досягнення.

За обставинами цієї справи, ураховуючи, що відповідачка проживає у виділених в натурі 60/100 частинах житлового будинку, належних на праві власності позивачці, без законних на те підстав, чим створює перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження належним їй майном, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для виселення зазначеної відповідачки з вказаного житлового приміщення без надання іншого житлового приміщення.

Оцінюючи виселення відповідачки на предмет пропорційності, встановивши, що порушені права позивачки - власника житла, гарантовані як національним законодавством України, так і статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, суди попередніх інстанцій обґрунтовано вважали, що у цьому випадку за обставин цієї справи виселення відповідачки зі спірного житла є законним та пропорційним заходом, переслідує легітимну мету та є необхідним.

Судами правильно прийнято до уваги, що спірні 60/100 частин будинку не є єдиним житлом відповідачки, яка має право на користування іншими виділеними в натурі 40/100 частинами цього житлового будинку.

З повним текстом постанови КЦС ВС у зазначеній справі можна ознайомитися за цим посиланням.