Визнання особи обмежено осудною враховується судом при призначенні покарання і може бути підставою для застосування примусових заходів медичного характеру - ККС

За обставинами справами призначаючи засудженому покарання, місцевий суд виходив з того, що він раніше не судимий, не одружений, має постійне місце проживання та реєстрації, є військовослужбовцем, за місцем служби характеризується посередньо.
Крім того, суд врахував наявність обтяжуючої покарання обставини, як вчинення злочину з використанням умов воєнного стану, та відсутність обставин, які б пом`якшували покарання, а також взяв до уваги його відношення до вчиненого злочину.
При цьому, місцевий суд посилався і на те, що засуджений на обліку лікарів нарколога та психіатра не перебуває, однак з 2007 року спостерігається в КНП «Херсонський міський психіатричний центр» з діагнозом шизофренія параноїчної форми, був інвалідом дитинства ІІ групи, проте знятий з обліку у зв`язку із втратою відомостей.
На підставі викладеного місцевий суд дійшов висновку, з чим погодився і суд апеляційної інстанції, що покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років буде необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередженням вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
ККС ВС змінив вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду, вказавши що суди попередніх інстанцій не врахували всіх обставин, які впливають на призначення покарання.
Так, відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи засуджений у період інкримінованого йому діяння виявляв та по теперішній час виявляє психічний розлад у формі шизофренії. За своїм психічним станом в той період часу не був здатен повною мірою усвідомлювати свої дії і керувати ними.
У теперішній час також повною мірою не може усвідомлювати свої дії і керувати ними. У разі засудження обвинуваченого експертом рекомендовано застосувати до нього примусовий захід медичного характеру у вигляді надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку за місцем відбування покарання.
Згідно з ч. 2 ст. 20 КК визнання особи обмежено осудною враховується судом при призначенні покарання і може бути підставою для застосування примусових заходів медичного характеру. Інтелектуальна ознака означає нездатність особи повністю усвідомлювати свої дії чи бездіяльність, тоді як вольова - нездатність особи повністю керувати цими діями.
Вказана вище норма матеріального права передбачає, що за наявності об`єктивних даних, які ґрунтуються на висновку відповідної експертизи, особа визнається судом обмежено осудною, і такий її стан повинен бути врахований судом під час постановлення остаточного рішення, яким закінчується кримінальне провадження, зокрема, може впливати на пом`якшення покарання такій особі за вчинення інкримінованого їй злочину.
Щодо таких осіб приписи статей 50, 65 КК застосовуються з врахуванням положень ст. 20 ККККС ВС з огляду на вказане, враховуючи стан здоров`я засудженого, як на час вчинення ним злочину, а також на час розгляду кримінального провадження, дійшов висновку, що призначене місцевим судом покарання не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, а тому з огляду на положення ч. 2 ст. 20 КК доходить висновку про необхідність пом`якшити таке покарання у межах санкції ч. 2 ст. 115 КК і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років.
Крім того, відповідно до ст. 92 КК примусовими заходами медичного характеру є надання амбулаторної психіатричної допомоги, поміщення особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, в спеціальний лікувальний заклад з метою її обов`язкового лікування, а також запобігання вчиненню нею суспільно небезпечних діянь.
Як визначено п. 2 ч. 1 ст. 93 КК примусові заходи медичного характеру можуть бути застосовані судом до осіб, які вчинили у стані обмеженої осудності кримінальні правопорушення.
Залежно від характеру та тяжкості захворювання, тяжкості вчиненого діяння, з урахуванням ступеня небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб, суд може застосувати, серед інших, такий примусовий захід медичного характеру, як надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку (п. 1 ч. 1 ст. 94 КК).
За змістом ч. 2 ст. 94 КК надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку може бути застосоване судом стосовно особи, яка страждає на психічні розлади і вчинила суспільно небезпечне діяння, якщо особа за станом свого психічного здоров`я не потребує госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги.
З повним текстом постанови ККС ВС можна ознайомитися за цим посиланням.
Читайте також
—
Власник об'єкта самочинного будівництва не має права на компенсацію вартості такого об'єкта при його знесенні -КЦС

Судова практика Касаційного кримінального суду щодо застосування норм кримінального закону про покарання в огляді ВС

Відсутність зареєстрованого шлюбу із загиблим військовослужбовцем не є підставою для позбавлення права на одержання одноразової грошової допомоги -
