Заходи забезпечення кримінального провадження, серед яких і арешт майна, припиняють свою дію в силу прямої вказівки закону у випадку закриття кримінального провадження відповідно до вимог КПК України - ККС

Об'єднана палата Касаційного кримінального суду у складі ВС під час перегляду у касаційному порядку судових рішень у справі №554/2506/22 вказала, що у разі закриття слідчим, прокурором кримінального провадження в порядку, передбаченому КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження, серед яких і арешт майна, припиняють свою дію в силу прямої вказівки ч. 4 ст. 132 КПК України.

Окрім цього, ОП ККС зазначила, що ухвала слідчого судді про скасування арешту майна або відмову в його скасуванні, постановлена після закриття кримінального провадження, не передбачена кримінальними процесуальними нормами, тому суд апеляційної інстанції не вправі відмовити в перевірці законності такого рішення, посилаючись на приписи ч. 4 ст. 399 та ст. 309 КПК України.

Право на апеляційне оскарження такого судового рішення підлягає забезпеченню на підставі п. 17 ч. 1 ст. 7 та ч. 1 ст. 24 КПК України, статей 124, 129 Конституції України.

Також ОП ККС зробила висновок , що ухвала суду, постановлена на підставі ч. 9 ст. 100 КПК України після закриття кримінального провадження слідчим або прокурором, за якою вирішено питання про долю речових доказів і документів, може бути оскаржена як в апеляційному, так і в касаційному порядку.

Постановлена слідчим суддею в порядку ч. 9 ст. 100 КПК України ухвала про вирішення питання про долю речових доказів і документів може бути оскаржена в апеляційному порядку на підставі п. 17 ч. 1 ст. 7 та ч. 1 ст. 24 КПК України як така, що не передбачена КПК України.

З повним текстом постанови Об'єднаної палати ККС у складі ВС можна ознайомитись за цим посиланням.