Заподіяння шкоди здоров’ю працівнику поліції у зв’язку з недотриманням правил безпеки руху виключає кваліфікацію діяння за ст.345 КК - ККС

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінальногос уду у справі №461/1206/21 сформулював правовий висновок про неприпустимість кваліфікації за ст.345 КК дій, пов’язаних з заподіянням шкоди здоров’ю працівнику поліції у зв’язку з недотриманням правил безпеки руху.

ККС ВС у цій справі заоишив касаційну скаргу прокурора без задоволенн, рішення судів попередніх інстанцій - без змен та вказав, що центральним питанням у цій справі було встановлення змісту cуб’єктивної сторони діяння обвиунваченого, тому судам попередніх інстанцій необхідно було з’ясувати , керувався водій наміром травмувати потерпілого чи наїзд на ногу став необережним наслідком маневру, який порушив правила безпечного водіння.

Диспозиція ч. 2 ст. 345 КК передбачає кримінальну відповідальність за умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу чи його близьким родичам побоїв, легких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків. Об’єктивна сторона цього злочину полягає у заподіянні побоїв, а також легких чи середньої тяжкості тілесних ушкоджень працівнику правоохоронного органу у зв’язку з виконанням ним службових обов`язків. Злочин вважається закінченим з моменту заподіяння побоїв чи тілесних ушкоджень.

Суб’єктивна сторона цього злочину характеризується виключно умисною формою вини, у зв’язку з чим для кваліфікації дій особи за ч. 2 ст. 345 КК судом має бути доведено, що тілесні ушкодження працівнику правоохоронного органу були заподіяні умисно.

При цьому, інтелектуальна ознака прямого умислу полягає у тому, що суб’єкт усвідомлює фактичну сторону своїх дій, зокрема те, що він своєю протиправною поведінкою заподіює тілесні ушкодження працівнику правоохоронного органу, у зв’язкуіз виконанням останнім службових обов`язків, а вольова ознака передбачає наявність бажання на їх заподіяння та настання відповідних суспільно небезпечних наслідків.

Колегія суддів наголосила на принциповій правовій різниці між суб`єктивною стороною порушення ПДР та умисного злочину проти особи. За своєю правовою природою недотримання правил безпеки руху є необережним діянням, де ставлення водія до можливих наслідків характеризується самовпевненістю або недбалістю, а не умислом.

Спроба обвинувачення кваліфікувати дорожній інцидент за ч. 2 ст. 345 КК лише на тій підставі, що водій рухався без належної обачності, є неприпустимим розширенням меж кримінального закону.

Ретельно оцінивши надані сторонами докази, місцевий суд, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку, що встановлені в ході розгляду справи обставини вказують на недоведення у діях обвинуваченого суб`єктивної сторони інкримінованого кримінального правопорушення.

З повним текстом постанови ККС ВС у зазначеній справі можна ознайомитися за цим посиланням.