Здійснення особистого обшуку під виглядом огляду місця події має наслідком недопустимість отриманих доказів - ККС

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду у справі № 381/2316/17 сформував правовий висновок про недопустимість доказів, отриманих внаслідок здійснення особистого обшуку під виглядом огляду місця події.

За обставинами справи суд першої інстанції встановив, що слідчий в присутності понятих у приміщенні службового кабінету відділення поліції на станції «Фастів» провів огляд місця події, в ході якого під час поверхневого огляду особи обвинуваченого в нього у присутності двох понятих було виявлено згорток із фольги, в якому змістився поліетиленовий пакетик із порошкоподібною речовиною білого кольору, ззовні схожою на амфетамін. Як пояснив особа, цей згорток він знайшов біля залізничної платформи та зберігав для власного вживання без мети збуту. Виявлений у обвинуваченого згорток із вмістом порошкоподібної речовини було вилучено та поміщено до спецпакета, на якому також поставили свої підписи поняті та слідчий.

Суд дослідив рапорт поліцейського про виявлення та вилучення поліетиленового пакетика із порошкоподібною речовиною білого кольору, ззовні схожою на амфетамін . Відомості, що містив рапорт, наступного після огляду місця події дня було внесено до ЄРДР .

Суд проаналізував у вироку вимоги ч. 1 ст. 237 КПК, за змістом якої огляд місцевості, приміщення, речей та документів проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення. Проведення огляду особи положеннями цієї статті не передбачено.

Крім того, суд першої інстанції встановив, що працівники поліції після того, як обвинувачений показав їм знайдений згорток, одягли на нього кайданки, посадили до автомобіля та повезли до лінійного відділу поліції, де завели його до кабінету слідчого. Впродовж усього часу обвинувачений залишався поруч з працівниками поліції спочатку в автомобілі, а потім у кабінеті слідчого і не міг вільно пересуватись.

При цьому суд установив, що затримання особи обвинуваченого в порядку ст. 208 КПК не проводилося, протокол його затримання не складався, процесуальні права не роз`яснювалися, а отже фактичний обшук був проведений з грубим порушенням вимог кримінального процесуального закону.

Апеляційний суд залишив у силі вирок суду першої інстанції та, зокрема, зазначив, що посилання прокурора на те, що обвинувачений власноруч написав заяву слідчому про згоду на огляд його особистих речей та добровільно показав свою сумочку і дістав з неї згорток із порошкоподібною речовиною, не впливає на правильність висновку суду першої інстанції про допущені слідчим процесуальні порушення під час проведення слідчої дії та недопустимість як доказу протоколу огляду місця події.

Крім того, досліджуючи матеріали провадження, апеляційний суд установив, що під час огляду місця події не було застосовано такого типу пакування вилученої у обвинуваченого речовини, як зазначено у висновку експерта, а отже викладені у зазначених доказах відомості не узгоджуються між собою.

ККС ВС погодився з висновками судів попередніх інстанцій та вказав, що оскільки видача обвинуваченим порошкоподібної речовини відбулася в умовах, коли останній фактично був затриманий без дотримання положень, передбачених статтями 208, 223 КПК та без складення протоколу про затримання, що було з`ясовано судом першої інстанції та за встановлених обставин ставить під сумнів добровільність видачі цієї речовини в межах процесуальної дії огляду місця події, під час якої можливо проводити огляд місцевості, приміщення, речей та документів, а не особи, яка затримана з порушенням вимог КПК.

ККС ВС також зазначив, що викладений у вироку висновок про недопустимість доказів, отриманих за результатами огляду місця події, ґрунтується на вимогах КПК та узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини щодо допустимості доказів, який неодноразово у своїх рішеннях наголошував, що порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.

Доводи у касаційних скаргах про те, що особистий обшук обвинуваченого органом досудового розслідування не проводився, є безпідставними, оскільки вони спростовуються наявними у провадженні доказами.

З повним текстом постанови ККС ВС у зазначеній справі можна ознайомитися за цим посиланням.