Перейти до основного змісту
Українське Право
Головна Практика Судова практика Зловмисна домовленість представника однієї сторони правочину з другою відсутня, якщо відсутні докази умисної змови між ними - КЦС

Зловмисна домовленість представника однієї сторони правочину з другою відсутня, якщо відсутні докази умисної змови між ними - КЦС

· 22:02
Зловмисна домовленість представника однієї сторони правочину з другою  відсутня, якщо відсутні докази умисної змови між ними - КЦС
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у справі № 504/3085/20 сформулював правовий висновок щодо умов визнання правочину таким, що вчинений в результаті зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою.

КЦС ВС скасував рішення судів попередніх інстанцій у цій справі, якими позов щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу, за яким відповідачка, діючи на підставі довіреності від імені позивачки, відчужила своїй матері за договором купівлі-продажу спірну земельну ділянку, за ціною, яка не відповідає її ринковій вартості станом на момент вчинення оспорюваного правочину, у той період, коли подружні стосунки позивачки з цивільним чоловіком, який є сином покупця та рідним братом довірителя, погіршилися.

КЦС ВС зазначив, що обов’язковими ознаками правочину, вчиненого в результаті зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою, відповідно до ст. 232 ЦК України є: 1) наявність умисної змови між представником потерпілої сторони правочину і другою стороною з метою отримання власної або обопільної вигоди; 2) виникнення негативних наслідків для довірителя та незгода його з такими наслідками; 3) дії представника здійснюються в межах наданих йому повноважень.

КЦС ВС вказала на недоведеність позивачкою існування при укладенні спірного правочину зловмисної домовленості між її представником та покупцем, а неотримання продавцем грошових коштів за спірним договором купівлі-продажу не свідчить про недійсність такого правочину, оскільки невиконання чи неналежне виконання зобов’язань, що виникли на підставі оспорюваного договору, не є підставою для визнання його недійсним.

Водночас, наявність підстав для визнання договору недійсним має встановлюватися судом на момент його укладення. Недійсність договору має існувати в момент його укладення, а не в результаті невиконання чи неналежного виконання зобов’язань, що виникли на підставі укладеного договору.

З постановою апеляційного суду у цій справі, яка скасована ОП КЦС ВС, можна ознайомитися за цим посиланням.
Поділитись: