Правове регулювання використання роботів та робототехніки
У 1989 році шахова програма Deep Thought, що діяла на апаратній базі комп'ютера Sun-4 домоглася значного успіху. Вперше в історії програма обіграла в офіційному турнірі міжнародного гросмейстера Бента Ларсена.
22 жовтня 1989 року у Нью-Йорку відбувся матч з двох бліц-партій Гаррі Каспаров (найкращий шахіст всіх часів за багатьма версіями) - Deep Thought. Чемпіон світу їх легко виграв. Особливо показовою була друга зустріч, в якій Каспаров здобув перемогу в ефектному комбінаційному стилі. Після матчу Каспаров заявив: «Якщо комп'ютер зможе перевершити в шахах кращого з кращих, це буде означати, що ЕОМ в стані творити найкращу музику, писати найкращі книги. Не можу в це повірити. Якщо буде створено комп'ютер з рейтингом 2800, тобто рівним моєму, я сам вважатиму своїм обов'язком викликати його на матч, щоб захистити людську расу.»
У 1996 році представники компанії IBM запропонували Гаррі Каспарову зіграти матч проти їх шахової програми «Діп Блю» з призовим фондом в $ 500 тис. «Діп Блю» - суперкомп'ютер на базі системи RS6000, що складався з 32 вузлів, кожен з яких складався з 512 процесорів, апаратно оптимізованих для шахової програми. Продуктивність «Діп Блю» відповідала 11,38 GFLOPS, і комп'ютер міг оцінювати до 200 млн позицій в секунду. Перший матч Каспарова проти шахового комп'ютера відбувся в лютому 1996 року, і він його виграв з рахунком 4: 2, але при цьому програв першу партію. Це був перший випадок в історії, коли комп'ютер виграв партію у чемпіона світу.
Компанія IBM у другому матчі запропонувала призовий фонд в $ 1,1 млн, з яких $ 700 тис. повинні були дістатися переможцю. Шестиматчевий поєдинок з нормальним контролем часу (120 хвилин на 40 ходів) відбувся в травні 1997 року. В результаті вперше в історії чемпіон світу програв комп'ютеру.
Одна з проблем, що виникають при стрімкому розвитку інформаційних технологій, автоматизації та робототехніки полягає в тому, що в людини є певна межа в розвитку та продуктивності подолати яку вона не може в силу біологічних обмежень, для машини ж при наявності необхідних ресурсів такої межі немає.
Приклад зі змаганням людини та комп’ютеру в шахах чудово ілюструє можливості машини, щодо навчання та подальшого розвитку, беручи до уваги закон Мура, згідно із яким продуктивність мікропроцесорів кожні два роки зростає вдвічі при зниженні їхньої вартості також у два рази, та експоненційний ріст розвитку технологій можна лише приблизно уявити можливості машин в майбутньому.
Американський винахідник та футуролог Реймонд Курцвел прогнозує, що до 2020 року персональні комп'ютери досягнуть обчислювальної потужності людського мозку.
У 2022 роботи стануть настільки ж звичними, як домашні тварини. Уряди розвинених країн почнуть приймати закони, які регулюють взаємовідносини між людьми і роботами.
У 2024 системи автопілоту і допомоги водіям стануть широко поширені в легкових, вантажних автомобілях і громадському транспорті. У деяких країнах людям зовсім заборонять керувати автомобілем без електронного асистента водія.
До 2029 року комп'ютер зможе пройти Тест Тюрінга, доводячи наявність у нього розуму в людському розумінні слова. Це буде досягнуто шляхом комп'ютерної симуляції мозку людини.
У 2034 розвиток штучного інтелекту призведе до появи громадських рухів за права машин.
Курцвел пророкує наступ технологічної сингулярності в 2045 році. В цей час вся Земля почне перетворюватися на один гігантський комп'ютер, і поступово цей процес може поширитися на весь Всесвіт. Природа сингулярності така, що більш конкретні прогнози на період після 2045 року зробити важко.
Незважаючи на те, що в своїх наступних прогнозах Курцвел, трохи віддалив прихід сингулярності в 2070-90-ті роки, ці прогнози звучать не надто реалістично і ти сприймаєш їх із захватом та мимовільною недовірливою посмішкою.
Проте майбутнє не за горами, як це може здаватися, на виставці RoboBusiness в Санта-Кларі в Каліфорнії в жовтні 2013 року різноманітні компанії демонстрували роботів, спроектованих для виконання високоточних робіт в промисловому виробництві, транспортуванні матеріалів медичного призначення між відділеннями великих лікарень, управління важкою технікою в сільському господарстві і гірничодобувної галузі і т. д. Серед експонатів був і робот-помічник по імені Баджі (Budgee) , який може переміщати вантажі вагою до 20 кг. Найрізноманітніші роботи освітньої спрямованості, призначені для виконання найширшого кола завдань - від стимулювання інтересу до техніки для допомоги дітям з аутизмом або особливими освітніми потребами. На стенді Rethink Robotics можна було поспостерігати за Бакстером, якого навчили захоплювати невеликі коробочки з солодощами і опускати їх в відерця в формі гарбуза, з якими діти зазвичай ходять від хати до хати під час святкування Хеллоуїна. Були там і компанії, що виробляють найрізноманітніші компоненти - приводи, датчики, системи технічного зору, електронні контролери та спеціалізоване ПО для проектування роботів. Стартап Grabit Inc. з Кремнієвої долини представив інноваційний захоплюючий пристрій на основі ефекту електроадгезіі, що дозволяє роботам брати, переміщати і класти практично будь-який об'єкт, використовуючи контрольований електростатичний розряд.
Довершувала картину тріумфу машин міжнародна юридична фірма, що спеціалізується на правових аспектах застосування робототехніки і пропонує роботодавцям допомогу в забезпеченні дотримання вимог в області організації праці, трудових відносин і безпеки на робочому місці при заміні людей роботами або при експлуатації роботів в безпосередній близькості від людей.
12 квітня 2014 р. Біз Стоун, співзасновник Твіттеру в своєму мікроблозі написав, що компанія Nike, протягом наступних десяти років може перетворитися в чисто «софтверну компанію», що займатиметься випуском 3D моделей кросівок, придбавши які покупець зможе надрукувати кросівки на своєму домашньому 3D принтеру.
Проте, вже в січні 2016 стало відомо про те, що компанія Adidas вслід Nike почала виготовляти кросівки за допомогою 3D друку.
Впевнений, що інші виробники взуття будуть переходити на нові технології слідом за лідерами, щоб не вибути з ринку. В той час, як компанії підраховуватимуть прибутки, покупці оцінюватимуть зручність технологій, сотні тисяч працівників взуттєвих фабрик по світу навряд чи матимуть піднесені почуття від втрати робочих місць.
Засновники стартапу Momentum Machines, Inc. з Сан-Франциско вирішили домогтися повної автоматизації процесу приготування гамбургерів для гурманів. На відміну від співробітника якоїсь мережі швидкого харчування, який недбало кидає на решітку гриля заморожену котлету, пристрій Momentum Machines готує котлети з свіжоприготованого м'ясного фаршу і потім підсмажує їх на грилі до готовності, включаючи можливість надання м'ясу аромату димку при збереженні соковитості. Установка, продуктивність якої становить 360 гамбургерів в годину, також може підсмажити булочку, розрізати її і додати інгредієнти, включаючи свіжі помідори, цибулю та мариновані огірки, вже після отримання замовлення. Бургери виходять з установки на конвеєрну стрічку повністю зібраними і готовими до подачі. Компанії, що зазвичай займаються розробкою робототехніки витрачають багато сил, щоб придумати якусь красиву історію, здатну виправдати негативний вплив їх розробок на ринок праці; один із засновників Momentum Machines Александрос Вардакостас не соромиться чітко формулювати мету своєї компанії. «Ми не прагнемо до того, щоб зробити працю людей більш ефективним, - заявляє він. - Наше завдання - повністю позбутися від них». За оцінками компанії, в середньому ресторан швидкого харчування щорічно витрачає близько $: 135 000 на оплату праці співробітників, що займаються приготуванням гамбургерів. Загальна сума цих витрат в масштабах економіки США становить приблизно $ 9 млрд на рік. Засновники Momentum Machines розраховують, що їх роботи будуть окупатися менш ніж за рік, і планують встановлювати їх не тільки в ресторанах, але і в невеликих магазинах, які торгують товарами повсякденного попиту, фуд-траках і, можливо, навіть вендінгових автоматах.
Щодо України, то показовою є ситуація із зайнятістю населення в сільському господарстві. Ще в середині минулого століття, сільське населення переважало населення міст, відповідно більшість населення була зайнята в сільському господарстві. Внаслідок механізації та індустріалізації робіт, сучасні сільськогосподарські машини під керівництвом десятка людей здатні виконувати роботи, для виконання яких пів сторіччя тому були потрібні сотні людей. На сьогодні, незважаючи на розвиток аграрного сектору економіки, кількість зайнятих в сільському господарстві продовжує знижуватися, за даними Держстату України кількість зайнятих знизилася з 3308,5 в 2012 р. до 2870,6 в 2015 р. тис. осіб., при збільшенні виробництва валової продукції сільського господарства в цілому. В США частка економічно активного населення в сільському господарстві становить 2%, впевнений, що при належному рівні інвестицій та впровадженні автоматизації українське сільське господарство потребуватиме все менше робітників для виробництва продукції та рухатиметься до показників США. Заяви політиків про необхідність відродження та повернення молоді до сіл звучать як мінімум кумедно на фоні світових тенденцій. До недавнього часу ті, хто втратив роботу в селі, знаходили її в містах, проте, що станеться коли внаслідок автоматизації та роботизації безробіття захопить і міста?
Одне з найбільших занепокоєнь пов’язаних з впровадженням роботів і робототехніки є загроза масового безробіття, за даними дослідження проведеного Карлом Бенедиктом Фреєм та Майклом Осборном із Оксфорду 47% всіх робочих місць, в США, що складають 64 млн. працівників можуть бути автоматизовані протягом одного-двох десятиліть.
Нескладно уявити наскільки зросте навантаження на систему соціального захисту населення, на фонди виплат допомоги по безробіттю, при суттєвому зменшенню податкових відрахувань, падіння споживання та економіки в цілому. Наслідки можуть бути від наймасштабнішої в історії економічної кризи до розгортання, заворушень, повстань та революцій світового масштабу. Так, це радикально-песимістичний сценарій, проте ймовірність такого не така вже й низька. Якщо взяти до уваги, що автоматизація вплине на ринок праці не лише в США, а й в інших розвинутих країнах та пригадати ланцюгову реакцію останньої світової кризи, то масштаби можливої катастрофи можуть послугувати хорошим сценарієм для апокаліптичного фільму та мають бути приводом для занепокоєння, як національної влади так і міжнародної спільноти.
Не викликає сумнівів твердження про те, що процеси автоматизації і роботизації виробництва рано чи пізно необхідно буде врегулювати, щоб не допустити несприятливих сценаріїв, На мою думку осмисленням і розглядом даної проблеми необхідно займатися вже зараз, оскільки вже сьогодні комп’ютери працюють в діагностичних відділеннях лікарень, очолюють департаменти юридичних фірм, пишуть новини, музику тощо.
На сьогоднішній день правове регулювання роботів та робототехніки перебуває на стадії свого становлення. Ми маємо визнати, що мало розуміємо природу можливої поведінки машин, питання їх використання, відповідальності за шкоду тощо.
Нещодавно ряд штатів в США прийняли закони, що регулюють використання машин з автопілотом, однією із основних вимог яких є обов’язок водія постійно тримати руки на кермі, для того щоб взяти ситуацію під контроль та відповідальність при загрозі виникнення аварійних ситуацій.
Як тоді бути із Google Car – авто, що не має керма та педалей як такого? Як має поводитися авто, при змодельованій ситуації в якій авто і шкільний автобус рухаються по мості над урвищем назустріч один одному, аварія є неминучою та є такі варіанти розвитку подій: авто обирає врізатися в шкільний автобус, що матиме летальні наслідки для багатьох дітей, але збереже життя власника, чи обере злетіти з мосту, що матиме летальні наслідки для володільця? Чиє або чиї життя мають вищу цінність? Відповіді на це мають бути закладені в програмі керування, що буде написана людьми.
Правила, що регулюватимуть використання авто із автопілотом та дронів – це лише перший рівень, як бути із програмами, що пишуть музику, тексти для новин, малюють, чи виникатимуть авторські права на такі твори [3], як бути із роботами, які матимуть розвинутий штучний інтелект на подобі людського, матимуть здатність, мислити, приймати рішення? Як чином регулювати відповідальність робота, якщо він вчинить злочин, не за наказом власника, а самостійно з власної волі? Як бути із покаранням? 8 років позбавлення волі в колонії для роботів?
Базисом для майбутнього регулювання можуть стати три закони робототехніки — обов'язкові правила поведінки для роботів, вперше сформульовані Айзеком Азімовим в оповіданні «Я, робот» (1941):
1. Робот не може заподіяти шкоду людині, або своєю бездіяльністю дозволити, щоб людині була заподіяна шкода;
2. Робот повинен підкорятися наказам людини, за винятком тих, котрі суперечать першому пункту;
3. Робот повинен захищати самого себе, якщо тільки його дії не суперечать першому і другому пунктам.
Деякі країни вже розроблюють законодавчу базу для подальшого регулювання, наприклад Європейський Союз розглядає можливість наділити роботів статусом и цифрової особистості та законодавчо врегулювати стосунки людини з розумними машинами. Відповідна ініціатива зафіксована у проекті резолюції щодо роботизації та штучного інтелекту, яку Європарламент схвалив 12 січня 2017 року.
У Південній Кореї, одному із центрів розвитку робототехніки була розроблена Етична Хартія Роботів Південної Кореї (South Korean Robot Ethics Charter 2012). В якій містять рекомендації, як для виробників так і для власників роботів. Що цікаво, документ містить розділ про права роботів, зокрема право на існування без страху покарання чи смерті, та право на існування вільне від постійних покарань.
На жаль, в українському законодавстві дані проблеми не знайшли свого відображення, єдина згадка про робототехніку містить в ЗУ «Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні», яке визначає розвиток сучасних інформаційних, комунікаційних технологій, робототехніки, як пріоритетні та стратегічні в період з 2011 по 2021 рр.
Той факт, що сучасні технології поки, що не лише частково використовують в Україні не є виправданням відсутності уваги до питання регулювання їх використання, адже майбутнє має здатність наставати раніше ніж того всі очікують.
Професор університету Джорджтаун Ед Валтерс, що веде курс присвячений регулюванню використання роботів та робототехніки зазначає: «Всі ці речі звучать як фантастика, проте це не фантастика, це навіть не майбутнє це наше сьогодення».
Значна частина наших законів своїм корінням сягає, часів Римської імперії, основні положення, що регулюють інтелектуальну власність були розроблені в ХІХ ст., дані правові норми з часом все менше й менше зможуть бути застосовані до нових правовідносин. Як на мене сьогодні юридична наука стоїть перед новими викликами часу і те, як вона відреагує на ці виклики в будь якому разі вплине на наше майбутнє.
Щоб б там не було, на нас чекають до біса цікаві часи!
Гончар А.М.
студент V курсу Інституту підготовки кадрів для органів юстиції України
Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого
*матеріал розміщено в авторській редакції та в рамках співпраці ІА "Українське право" та ГО "Європейська Асоціація Студентів Права Львів"
