Бажанов Марко Ігорович
Бажанов Марко Ігорович - український вчений-правознавець, доктор юридичних наук, заслужений професор Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого, дійсний член (академік) Академії правових наук України.
Народився 30 грудня 1922 року у місті Умані Черкаської області.
З перших і до останніх днів Великої Вітчизняної війни працював на заводі Міністерства авіапромисловості.
У 1945 році вступив до Харківського юридичного інституту, який закінчив з відзнакою в 1948 році і відразу вступив до аспірантури рідного вузу.
Протягом 1951 - 1955 рр. обіймав посаду викладача кафедри кримінального процесу. Упродовж 1955–1960 рр. М. І. Бажанов завідував циклом кримінального права і процесу Всесоюзних курсів перепідготовки прокурорських працівників Прокуратури СРСР. Водночас Марко Ігорович працював на кафедрі кримінального права і процесу Харківського юридичного інституту.
У 1960 році Бажанов обійняв посаду асистента кафедри кримінального права і процесу. Через три роки його затвердили у вченому званні доцента цієї кафедри. З 1969 року Марко Ігорович працював професором кафедри кримінального права.
У 1951 році Бажанов захистив кандидатську дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук – «Зміна обвинувачення в радянському кримінальному процесі», у 1967 р. – докторську «Законність та обґрунтованість основних судових актів у радянському кримінальному процесі». У 1969 р. Марку Ігоровичу присвоїли звання професора. В 1993 р. його обрали дійсним членом (академіком) Академії правових наук України.
Головними напрямами наукових досліджень Бажанова були: проблеми загальної частини кримінального права (співучасть у злочині, множинність злочинів, призначення покарання). Марко Ігорович підготував 16 кандидатів юридичних наук і був науковим консультантом з двох докторських дисертацій.
Бажанов – автор понад 160 наукових праць, зокрема 12 монографій (у співавторстві – 7). Основні роботи: «Призначення покарання за радянським кримінальним правом» (1980), «Злочин проти особистості в КК УРСР і судовій практиці» (1987), «Особа – під охороною кримінального закону» (1996, співавт.), «Множинність злочинів за кримінальним правом України» (2000).
Марко Ігорович був членом робочої та редакційної групи Кабінету Міністрів України з підготовки проекту нового Кримінального кодексу України, а також незмінним членом Науково-консультативної ради Верховного Суду України. Нагороджений п’ятьма медалями.
