Доповідь Незалежної міжнародної комісії ООН з розслідування порушень рф в Україні

Голова Незалежної міжнародної комісії ООН з розслідування щодо України (Комісія) Ерік Мьосе представив доповідь про результати роботи Комісії Третьому комітету Генеральної Асамблеї ООН.

У доповіді, зокрема, зазначається, що чотири з половиною роки збройного конфлікту в Україні мали руйнівні наслідки для цивільного населення.

Упродовж 2026 року кількість загиблих і поранених серед цивільних осіб різко зросла внаслідок посилення Російською Федерацією атак із застосуванням вибухової зброї в населених районах.

За даними Управління Верховного комісара ООН з прав людини, лише у вересні кількість загиблих і поранених серед цивільних осіб була на 85 відсотків вищою, ніж у вересні 2025 року. З наближенням зими російські збройні сили знову посилили масштабні атаки на енергетичну інфраструктуру України. З осені 2022 року Комісія оцінює наслідки хвиль таких атак для цивільного населення.

У межах поточного мандата Комісія зосередилася на наслідках нападів, скоєних у зимовий період 2025-2026 років, а також оцінила їхній сукупний вплив за весь період від початку атак. З роками атаки ставали дедалі частішими й інтенсивнішими та охоплювали все більшу територію.

Це завдало значної шкоди енергетичним об’єктам України та суттєво ускладнило їх відновлення. Унаслідок цього минулої зими, коли температура опускалася до -21 °C, мільйони цивільних осіб стикнулися з тривалими перебоями в постачанні тепла, електроенергії, води й газу. Енергетична криза позначилася на багатьох аспектах повсякденного життя цивільного населення.

Тривалі відключення спричинили значні фізичні й психологічні страждання. Через тривале перебування в холодних оселях у людей виникали різні проблеми зі здоров’ям. Найбільше постраждали люди, які залежать від медичних апаратів, що працюють від електроенергії, люди старшого віку та люди з обмеженою мобільністю.

Холод, страх, тривога та постійний стрес через необхідність шукати способи вижити серйозно позначилися на психічному здоров’ї цивільних осіб усіх вікових груп, зокрема й тих, хто раніше не мав проблем із психічним здоров’ям.

За оцінкою Комісії, російські командири, які віддавали накази про здійснення атак, усвідомлювали, що об’єкти теплопостачання, які вони обирали за цілі у великих населених пунктах, є життєво необхідними для цивільного населення.

Інтенсивність атак зростала з настанням зими. Російська влада офіційно заявляла про здійснення атак відповідно до заздалегідь розробленого плану.

Зібрані докази свідчать про те, що ці хвилі атак мали широкомасштабний і систематичний характер, здійснювалися умисно та в межах державної політики, спрямованої на позбавлення цивільного населення життєво необхідних енергетичних послуг і завдання йому значних страждань.

Відтак Комісія дійшла висновку, що російська влада вчинила воєнні злочини у вигляді умисного спрямування нападів на цивільні об’єкти, а також злочини проти людяності у вигляді інших нелюдських діянь.

Комісія також встановила, що російська влада у взаємодії з агентами, які діяли в різних країнах світу, займалася торгівлею людьми, вербуючи громадян з 29 країн для вступу до російських збройних сил та подальшого відправлення їх на фронт в Україні. Усі постраждалі - це чоловіки, яких заманювали з-за кордону до Російської Федерації шляхом обману та шахрайства.

Агенти користувалися їхнім уразливим становищем і схиляли їх погоджуватися на фіктивні пропозиції працевлаштування. Після прибуття до Російської Федерації чоловіків змушували підписувати контракти з Міністерством оборони, складені російською мовою. Після цього чоловіків передавали у розпорядження російських збройних сил та відправляли на передову в Україні, де їх залучали до виконання особливо небезпечних завдань.

Нерідко це призводило до їхньої загибелі, тяжких поранень або психологічних травм. Комісія встановила, що між агентами, які займалися вербуванням, і російською владою існував високий рівень координації.

Агенти та агентства оформлювали візи для груп завербованих чоловіків, купували їм авіаквитки та супроводжували їх під час міжнародних поїздок. Після прибуття до Російської Федерації їх зустрічали місцеві агенти, які супроводжували їх для підписання контрактів із Міністерством оборони.

Комісія дійшла висновку, що така практика вербування становить торгівлю людьми та порушує основоположні права людини.