Рішення Міжнародного суду ООН у справі України проти рф щодо фінансування тероризму та расову дискримінацію
· 11:28
31 січня 2024 року Міжнародний суд ООН виніс рішення у справі за заявою України проти рф щодо порушення Конвенції про боротьбу з фінансуванням тероризму та Конвенції про заборону всіх форм расової дискримінації. Заява була подана Україною до Міжнародного суду ООН у січні 2017 року і стосувалася подій з 2014 року.
Міжнародний суд ООН виніс по своїй суті історичне рішення, визнавши порушення росією вимог обох конвенцій. Проте викладені у заяві України вимоги суд задовольнив частково і без зобов'язань щодо стягнення з росії компенсації.
Рішення Міжнародного суду ООН вирізняється обережністю щодо оцінки наданих Україною доказів і зводиться до констатації беззаперечних фактів, які стосуються вчинення на Сході України терористичних дій за умови, що росія не вживала заходів для припинення участі у таких терористичних діях певних учасників. Власне на це і був спрямований план рф щодо залучення до терористичної діяльності на території України добровольчих формувань, використання воєнізованих формувань з числа жителів Донецької та Луганської областей. Чи були переконливими докази, надані суду українською стороною - про це важко робити висновок після винесення рішення. Очевидно, що певні можливості для такого рішення суду залишались і вони використані судом.
Подібним чином Міжнародний суд підійшов до оцінки доказів расової дискримінації у Криму, зосередивши увагу на порушеннях щодо організації шкільної освіти українською мовою у Криму після 2014 року, Відтак суд визнав, що Росія не дотрималася своїх зобов’язань стосовно недискримінації української меншини у галузі освіти.
МЗС України стверджує про історичне значення рішення Міжнародного суду ООН і з цим марно сперечатися, але більшого історичного значення мало б рішення про визнання росії у контексті спору державою, що є спонсором тероризму, і державою, що вчиняє расову дискримінацію за національною ознакою стосовно українців та кримських татар.
Тут варто зауважити на обставину, яка немає по суті правового значення, але є важливою у контексті міжнародно-протиправних дій росії. Суддя Джоан Донах'ю перед проголошенням ухвали публічно заявила : «Ситуація в Україні сьогодні дуже відрізняється від тієї, яка була, коли Україна подала свою заяву в січні 2017 року. Нині сторони залучені до інтенсивного збройного конфлікту, який призвів до величезних утрат і людських страждань»,
Величезні втрати і людські страждання від агресії рф проти України є наслідком дій, що розпочалися у 2014 році у Криму та на Сході України.
Міжнародний суд ООН виніс по своїй суті історичне рішення, визнавши порушення росією вимог обох конвенцій. Проте викладені у заяві України вимоги суд задовольнив частково і без зобов'язань щодо стягнення з росії компенсації.
Рішення Міжнародного суду ООН вирізняється обережністю щодо оцінки наданих Україною доказів і зводиться до констатації беззаперечних фактів, які стосуються вчинення на Сході України терористичних дій за умови, що росія не вживала заходів для припинення участі у таких терористичних діях певних учасників. Власне на це і був спрямований план рф щодо залучення до терористичної діяльності на території України добровольчих формувань, використання воєнізованих формувань з числа жителів Донецької та Луганської областей. Чи були переконливими докази, надані суду українською стороною - про це важко робити висновок після винесення рішення. Очевидно, що певні можливості для такого рішення суду залишались і вони використані судом.
Подібним чином Міжнародний суд підійшов до оцінки доказів расової дискримінації у Криму, зосередивши увагу на порушеннях щодо організації шкільної освіти українською мовою у Криму після 2014 року, Відтак суд визнав, що Росія не дотрималася своїх зобов’язань стосовно недискримінації української меншини у галузі освіти.
МЗС України стверджує про історичне значення рішення Міжнародного суду ООН і з цим марно сперечатися, але більшого історичного значення мало б рішення про визнання росії у контексті спору державою, що є спонсором тероризму, і державою, що вчиняє расову дискримінацію за національною ознакою стосовно українців та кримських татар.
Тут варто зауважити на обставину, яка немає по суті правового значення, але є важливою у контексті міжнародно-протиправних дій росії. Суддя Джоан Донах'ю перед проголошенням ухвали публічно заявила : «Ситуація в Україні сьогодні дуже відрізняється від тієї, яка була, коли Україна подала свою заяву в січні 2017 року. Нині сторони залучені до інтенсивного збройного конфлікту, який призвів до величезних утрат і людських страждань»,
Величезні втрати і людські страждання від агресії рф проти України є наслідком дій, що розпочалися у 2014 році у Криму та на Сході України.
Поділитись:
