ЄСПЛ став на бік українського підприємця, якого засудили за незаконний експорт
Європейський суд з прав людини встановив порушення Європейської конвенції з прав людини у справі № 19680/06 «Пальчик проти України».
У своїй скарзі Олександр Пальчик ствердив, що розслідування кримінальної справи проти нього за контрабанду і пов'язані з нею злочини, було несправедливим.
Кримінальну справу проти заявника, виконавчого директора приватної компанії, відкрили у 2002 році за підозрою в укладанні фіктивних договорів на постачання феромарганця з чотирма українськими приватними фірмами з метою отримання експортної вартості відшкодування податку на додану вартість. Пальчик відхилив всі звинувачення, заявивши, що він легально купив феромарганець, експортував товар до Росії і отримав податкове відшкодування.
Під час досудового розслідування менеджери цих компаній заявили, що контракти були фіктивними і ніяких реальних поставок товарів не відбулося. Свідками на суді вони не виступили, їхні досудові заяви були представлені на судовому засіданні у справі в серпні 2004 року.
У грудні 2004 року Пальчика визнали винним у незаконному експорті феромарганця і засудили до 7 років і шести місяців ув’язнення зі забороною займати управлінські позиції протягом двох років. У своєму рішення суд першої інстанції опирався на заявки свідків під час досудового розслідування і на невідповідностях між офіційними звітами компанії Пальчика і «чорної бухгалтерії» підприємства. У травні 2005 року апеляція залишила у силі вирок.
Пальчик і його захист оскаржили його у Верховному суді на підставі неправильного застосування правових норм. Суд відхилив скаргу на тій підставі, що висновки судів нижчої інстанції базувалися на значній кількості доказів, зокрема заявах керівників компаній.
Пальчика звільнили від покарання на підставі президентської амністії у травні 2009 року.
Він звернувся до ЄСПЛ, посилаючись на частини 1 і 3 статті 6 Євроконвенції – право на справедливий суд.
Зокрема, він скаржився, що Верховний суд не повідомив його та адвокатів про судове слухання щодо застосування правових норм. І вони заслухали справу лише у присутності прокурора, в порушення принципу рівності сторін.
Крім того, скаржник заявив, що свідків, на основі показів яких його засудили, не допитали під час судового процесу, а п'ятьох інших свідків взагалі не викликали до суду.
Суд у Старбурзі встановив порушення частини 1 статті 6 (щодо рівності сторін) і частин 1 і 3 (d) статті 6 (щодо допуску неперевіреної заяви одного з свідків як доказу) Конвенції.
Скаржнику встановлена справедлива сатисфакція у розмірі 1 тис. євро на покриття нематеріальної шкоди та 600 євро – на покриття витрат.
