«Боротьба з корупцією – що далі ?»: чому справ багато, а вироків мало
Наприкінці січня 2019 року у Львові відбувся знаковий та важливий захід – прес-конференція на тему: «Боротьба з корупцією – що далі?». Під час заходу обговорювали основні досягнення у боротьбі з цим явищем, наступні кроки , співпрацю із ЗМІ, а також роль Світового банку у таких важливих процесах
Його учасниками були: Тарас Лопушанський, директор Львівського територіального управління НАБУ; Давід Бернштейн, провідний фахівець Світового банку з питань державного сектору, керівник антикорупційної програми Світового банку; Лаура Поп, старший фахівець Світового банку з питань фінансового сектору; Дмитро Чаплинський, консультант Світового банку.
Керівник антикорупційної програми Світового банку Давід Бернштейн під час оцінки ситуації в Україні на шляху боротьби з корупцією та тих процесів, що відбулись, висловив підтримку зусиль Національного антикорупційного бюро у викритті корупції та боротьбі з нею і зазначив, що вже є здобутки у цій сфері.Також відзначив позитивний досвід співпраці з представниками влади, адже за його словами попри складні переговори вдалося досягнути вагомих результатів. При порівнянні аналогічних процесів у тих країнах, де він працював, зауважив, що навіть складні ситуації під час діалогів в Україні не були настільки критичними як там. Зокрема, Давід Бернштайн нагадав, що антикорупційна система України будувалася поетапно і останнім етапом має стати створення Антикорупційного суду, що дасть можливість відчути результат спільних зусиль. При цьому наголосив на важливості підсилення інституційної спроможності нових антикорупційних органів. Щодо початку роботи нової судової інституції, то Давід Бернштайн висловив сподівання, що Антикорупційний суд в Україні буде сформовано вже весною, а до літа суд розпочне роботу. Зокрема, він повідомив, що в Києві триває робота з підготовки приміщення для розміщення нового суду, а зі сторони Світового банку готується низка заходів для новообраних суддів для швидкого підвищення кваліфікації. На завершення висловив впевненість у тому, що створення Антикорупційного суду в Україні є критично важливим поміж іншого для подальшого зростання української економіки.
Лаура Поп, старший фахівець Світового банку з питань фінансового сектору, у своєму аналізі тих змін, що відбулись на шляху подолання корупції більш детально торкнулася запровадження системи декларування в Україні. Зокрема наголосила на тому, що незважаючи, що така система є і в інших країнах, але такої комплексної та детальної подачі інформації там не передбачено. Зокрема, як-от подача інформації про всі свої активи, джерела прибутку свої та сім’ї, кредити, які отримали чи надали з власних коштів. Виклик на майбутнє на думку Лаури Поп полягає в тому, щоб система та інші напрацювання функціонували так, як було задумано та спроектовано 4 роки тому.
Дмитро Чаплинський, консультант Світового банку, розповів про інструменти для пошуку інформації у межах власних розслідувань, що є необхідним для покращення співпраці громадськості з правоохоронцями. Пан Дмитро розповів, що такий флагманський проект як масове оцифрування декларацій українських чиновників розпочався у 2014 році, коли Громадський люстраційний комітет оприлюднив паперові декларації, адже в процедуру люстраційної перевірки входила процедура перевірки декларацій, яку мав робити ДФС.
Потім був побудований сайт declarations.com.ua, де реалізували повноцінний пошук за даними з декларацій, а журналісти стали робити дослідження на основі цих матеріалів. Далі продовжили розвивати та вдосконалювати проект, накопичувати різні інструменти, зокрема додали наскрізний пошук. Так можна вибрати список декларантів, які, наприклад, живуть в певному регіоні, працюють суддями, їздять на Ferrari, носять годинники Patek Philippe, мають особистий дохід, що перевищує таку-то суму, та такий-то дохід родини. Додали інструмент, який дозволяє «підписатись» на особу, яка цікавить, та отримувати на пошту повідомлення про оновлення її даних. А також надано можливість порівнювати як змінювались статки і доходи декларанта за кілька років чи загалом порівняти декларації осіб з однаковими посадами в різних регіонах. Окрім цього запроваджено проект «Посіпаки», де можна знайти інформацію про помічників депутатів. Сайтом користуються журналісти, займаючись розслідуваннями. На завершення додав, що в планах подальше удосконалення інструментів аналізу, щоб можна було «нарізати» інформацію будь-яким чином.
Під час свого виступу директор Львівського теруправління НАБУ Тарас Лопушанський відзначив, що справді інститут декларування показав, що він може бути ефективним способом боротьби із корупційними проявами топ посадовців. У 2018 році детективами НАБУ розслідувалося понад 100 кримінальних проваджень щодо незаконного збагачення та декларування недостовірної інформації- серед яких є судді, депутати ВР, інші топ чиновники
Але, для більшої результативності необхідна якісна злагоджена робота не тільки НАБУ, а й НАЗК. Попри це згадав дискусійне рішення цього органу від 08.12. 2017 року, де вказано, що для початку досудового розслідування за ст. 366-1 та 368-2 потрібно спершу НАЗК здійснити повну перевірку декларацій, та прийняти відповідне рішення за наслідками такої перевірки. За словами очільника теруправління починати досудові розслідування за згаданими статтями КК України виключно після встановлення фактів порушення антикорупційного законодавства при повній перевірці декларації НАЗК, є неправильним та суперечить статті 214 КПК, тому продовжують розпочинати досудові розслідування з підстав та в спосіб передбачений Кримінальним процесуальним кодексом України.
Відповідаючи на питання, що буде далі, пан Тарас висловив думку, що на його переконання далі мають бути вироки. Оскільки доказів, які зібрані детективами НАБУ є достатньо для прийняття обгрунтованих судових рішень. Згадав також про топ-антирейтинг справ, які скеруванні НАБУ до суду. Так, справа тернопільських прокурорів за 25 місяців не почала слухатися по суті. Також наголосив на тому, що міжнародні експерти, донори не здатні змінити життя в Україні. Це в першу чергу маємо робити ми усі українці, наші правоохоронні органи, органи державної влади, громадські організації, журналісти.
Щодо проблеми вироків та довготривалого розгляду справ, то тут Тарас Лопушанський виділив об’єктивні та суб’єктивні причини. В першу чергу звернув увагу на те, що в КПК передбачено колегіальний розгляд справ підслідних НАБУ, тобто в колегію має входити не менше трьох суддів. На сьогодні ситуація складається так, що є районні суди, де працює один суддя або суддів взагалі немає. І тому, дуже часто, справа передана до суду першої інстанції скеровується в апеляцію, для визначення іншої підсудності.
Такі переміщення справ об’єктивно впливають на затягування часу. Звичайно, на думку Тарас Лопушанського є і суб’єктивні причини через відчуття тиску - невихід суддів на роботу, хвороби, наявність корупційної складової. Він також наголосив, що на даний час всього лише 25 вироків, жодного виправдувального.
До основних переваг початку роботи саме Вищого антикорупційного суду, керівник Львівського теруправління назвав те, що суддями цього суду мають стати не просто висококласні професіонали, але й доброчесні та високо моральні люди, які керуватимуться при ухваленні рішень виключно нормами закону.
Окрім того, антикорупційний суд слухатиме виключно ті справи, які розслідувалися НАБУ. Тобто, кожна справа, у цьому суді буде стосуватися топ корупцї, буде резонансною, судді будуть менш завантажені, тому підстав, через завантаженість, відкладати судові засідання на півроку очевидно не буде. У суддів цього суду буде повний спектр можливостей для того, щоб швидко та неупереджено постановити справедливий вирок.
На завершення очільник Територіального управління НАБУ подякував представникам Світового банку: “ Ми цінуємо підтримку Світового банку, який системно підкреслює позицію, що антикорупційні органи мають бути незалежними, що повинен максимально швидко бути створений Антикорупційний суд, а боротьба з корупцією є можливістю змінити країну та покращити соціальний та економічний стан кожного громадянина ”- підсумував Тарас Лопушанський.
Зеновія Суховерська, «Українське право»
